Мої свати – дуже дивні люди, постійно прибідняються, що у них грошей нема. Та я, по правді, їхні гроші і не рахую, але прикро від того, що вони одне роблять, а інше кажуть.
Вони вважають так – що якщо я заробітчанка, то просто повинна за все платити сама.
Я і справді вже 10 років на заробітках в Італії, але чому я маю постійно бути спонсором, адже батьки мого зятя теж не бідні люди – мають одного сина, живуть в заміському будинку, мають машину.
Діти наші одружилися ще 6 років тому. Все почалося з весілля. Я хотіла, щоб ми зробили торжество десь на 100-150 осіб, і оплатили все по половині, кожен за своїх гостей, я вважала, що так буде найкраще.
Інші витрати – теж поділили б порівну, і все. А вже одяг своїй доньці (сукню, туфлі, вельон), я готова була купити сама.
Та свати почали плакатися, що у все так дорого, грошей у них немає, то ж я, як заробітчанка, можу оплатити сама все весілля. А вони за це всю суму, яку принесуть їхні гості в конвертах, віддадуть молодятам.
Я бачила, як моя донька мріє про весілля, тому на все погодилася, і сама все оплатила.
Гроші від гостей зі сторони нареченого сваха і справді віддала молодятам, але не просто так. Бо коли прийшла пора вирішувати питання з житлом (треба було дітям окрему квартиру купувати), то свати відразу сказали, що все, що вони могли, вони вже дали (маючи на увазі ті гроші з конвертів).
Однокімнатну квартиру для наших дітей я практично купила сама. Грошей від сватів навіть на ремонт не вистачило.
Всі ці 6 років, що наші діти живуть у шлюбі, я одна їм допомагаю, а свати постійно співають одне і те ж – грошей нема!
За цей час у нас з’явилося двоє внуків, і ми всі добре розуміємо, що дітям тісно, і треба купувати більшу квартиру. Але свати продовжують співати ту ж пісню, що вони нічим допомогти не можуть, мовляв, звідки у них гроші?
Донька моя в другому декреті зараз сидить, працює один зять, але заробляє він десь 15 тисяч гривень, цих грошей ледве їм вистачає на життя (це при тому, що я їм постійно висилаю євро). Так що самі справитися з покупкою більшої квартири діти не зможуть.
І знову я витягла свої гроші, і знову я сама за все заплатила.
І яке було моє здивування, коли я приїхала додому у відпустку, зайшла в гості до сватів (бо давно у них не була), і побачила, скільки всього у себе вдома ці люди, що постійно не мають грошей, зробили – перекрили дах червоною черепицею, зробили нову огорожу, бруківку кольорову на всьому подвір’ї поставили!
Мені важко навіть порахувати, скільки тисяч євро вони на все це витратили!
А я, хоч і працюю 10 років за кордоном, так собі нічого і не встигла зробити, бо постійно дітям на щось треба.
От скажіть мені, будь ласка, чи це справедливо? Чи саме так має бути? Бо я щось нічого не розумію!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
