У мене зараз склалася така ситуація, коли треба зробити вибір, а я не знаю, як буде правильно зробити, і навіть порадитися нема з ким.
Мені 55 років, зараз я живу і працюю в Римі, на заробітки в Італію я поїхала ще 10 років тому.
Вдома у мене залишився чоловік, але останні кілька років ми з ним вже жили як чужі люди, саме тому я і поїхала з дому, подалі від сорому і пересудів.
У мого чоловіка з’явилася тоді інша жінка, він довго думав, чи йти до неї, чи залишатися зі мною, врешті-решт він вибрав сім’ю, але після всього, що сталося, я просто вже не могла жити як колись.
Наш єдиний син вже виріс і пішов з дому, тому ми з чоловіком просто не мали спільних тем для розмов, та й я ніяк не могла відпустити образу, адже той його зв’язок на стороні тривав більше двох років, і мені треба все це було якось пережити.
Потім я поїхала на заробітки, мені не так грошей було треба, як мені був потрібен час, щоб оговтатись і все забути.
Чоловік залишився вдома, в нашій трикімнатній квартирі, а я як поїхала, так більше не приїжджала, навіть йому не телефонувала, бо не було про що говорити.
З сином я спілкувалася, допомогла йому житло придбати, гроші висилала, коли він просив, але син у мене хороший, він зайвого не брав, все казав, щоб я про себе в першу чергу думала.
Спочатку я працювала за Римом, доглядала одну літню італійку, і там я познайомилася з її сусідом, Патриціо.
Він був майже на 10 років старшим за мене, і жодного разу ще не був одруженим, що особисто для мене спочатку було дуже дивним, а вже потім я побачила, що в італійців таке буває частенько.
Я дуже сподобалася Патриціо, він мене навчив мови, ми з ним багато говорили, він приносив мені різні підручники і у вільний час він приділяв моєму вивченню італійської багато уваги.
З цього все і почалося, наше спілкування переросло в симпатію, а нещодавно Патриціо сказав, що навіть готовий офіційно оформити зі мною стосунки, бо він дуже боїться мене втратити.
Він знає мою історію, тому сказав, щоб я їхала додому і розлучалася.
І ось приїхала я в Україну, а мого чоловіка наче підмінили – таким уважним і люб’язним до мене він не був навіть на стадії нашого знайомства, я його просто не впізнаю.
В квартирі чистота і порядок, хоч я йому гроші і не висилала, але у всіх кімнатах зроблений сучасний ремонт, поміняні меблі.
Та й чоловік змінився – він отримав якесь суттєве підвищення на роботі, придбав собі новий автомобіль, навіть до церкви став ходити.
Каже, що все зрозумів, і що дуже чекав на мене, щоб попросити вибачення за все, що він накоїв.
Треба сказати, що колись я дуже любила свого чоловіка, заміж виходила з великого кохання, і дуже вдячна йому за сина.
Тепер, коли минув час, і я вдома, біля чоловіка, який дуже змінився, і так виглядає, що розкаявся, я розгубилася, і тепер вже не знаю, яке рішення приймати.
Кого вибрати – чоловіка чи Патриціо?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.