Мої батьки розлучилися, коли я ще була школяркою, вчилася в 9-му класі.
У мами була мрія – жити за кордоном. Не знаю як, але після розлучення їй якось вдалося виїхати в Америку, і відтоді ми з нею не бачилися.
Я залишилася з батьком в його двокімнатній квартирі. Тато був відповідальним і серйозним, він відразу підключив свою маму, і відтоді всю жіночу роботу в домі робила бабуся, а я їй допомагала.
Мама не давала про себе знати зовсім, ми навіть не уявляли, що з нею, і де вона.
Ніяких грошей, ніяких подарунків, навіть ніяких дзвінків не було від неї цілих 5 років.
Потім вона сама мене знайшла (я вже на той час була студенткою). Мама розпитала, як у нас справи, і похвалилася, що вона отримала в Америці спадок.
Моя мама – ще той “щасливчик долі”. Першою її роботою в Америці було доглядати 90-річного мільйонера, який залишив їй у спадок один із своїх численних будинків.
Я колись думала, що таке буває лише у фільмах! А мама не чулася від щастя – разом з будинком вона отримала ще 200 тисяч доларів, і відкрила свій бізнес.
За маму я пораділа, і на цьому крапка. Бо вона знову зникла на багато років. І знову – ніяких грошей, ніяких подарунків, ніяких дзвінків.
А в цьому році мені вдалося відкрити візу в Америку. Я зателефонувала мамі, запитала, чи зможе вона мене зустріти?
Вона сказала, що без проблем. Я зраділа, і заспокоїлася, адже їду нехай в чужий далекий край, але ж до рідної мами!
Я сподівалася, що мама мене прийме у себе, але вже по приїзду я зрозуміла, що вона не збирається цього робити.
Мій намальований в голові сценарій отримав неочікуваний поворот: мама пригостила мене в кафе сніданком, дала 500 доларів, і побажала удачі.
Сказала, що коли я знайду собі квартиру, щоб я дала їй знати. І якщо треба, вона може допомогти мені з пошуком роботи.
Вона пішла, а я просто не знала, що мені робити. Допомогли чужі люди – і з квартирою, і з роботою.
З мамою я спілкуватися не хочу. А навіщо? Слухати яка вона багата і успішна? Не хочу!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
