fbpx

Я привела свого Олега додому, він хотів сам повідомити моїм батькам, що скоро у нас весілля. Та як тільки мама дізналася, що зять з бідної сім’ї, відразу від нього відвернулася. Батьки хотіли багату родину та зятя. Сказали, що на весілля не прийдуть, і ні копійки не дадуть. Зараз пройшло вже 7 років, я одружилася, живу з чоловіком. Багато разів телефонувала мамі, але вони так і не розмовляють відтоді зі мною

Дійсно таки важко побудувати своє життя, коли ти звикла в усьому слухати своїх рідних батьків, а вони, навіть коли ти вже доросла та самостійна людина, постійно втручаються в твоє життя і кажуть, що ти маєш робити. Інколи батьки таким чином можуть зіпсувати життя своїм дітям, навіть не розуміючи, що насправді вони роблять.

Моя мама дуже консервативна жінка: вона вважає, що жінці місце лише на кухні і з дітьми. Вона домогосподарка і присвятила все своє життя мені і моєму молодшому братові, прищеплюючи нам ті ж погляди на сімейний лад, які були у неї самої.

Батько мій заробляє досить таки великі гроші і забезпечує всю нашу сім’ю, проте в наше з братом життя особливо не лізе, він й в дитинстві не цікавився нашими захопленнями та успіхами, що вже й казати про доросле життя. Він вважає, що обов’язки батька закінчуються лише на матеріальних благах.

Я з дитинства любила читати різні романтичні історії, і там я зустрічала іншу модель поведінки пари, зрозуміла, які відносини мають бути в сім’ї, щоб усі були щасливими. Мені дуже подобалося, коли жінка сама досягає всього в житті, будує кар’єру, заводить цікаві знайомства, зустрічає того самого чоловіка, який заради неї ладен на все, вона не зобов’язана все життя сидіти вдома, варити суп та кашу, прибирати і постійно всім догоджати. Ясна річ, суджений не повинен валятися на дивані і нічого не робити, але і я не хочу жити в світі, обмеженому готуванням, пранням та турботою про дітей все життя.

Мамі я про свої плани не розповідала і переконала її дозволити мені піти в університет лише під приводом знайти собі чоловіка.

Там я і закохалася в Олега. Він був з бідної сім’ї, проте такий розумний і добрий, що у мене відразу виникли до нього щирі почуття! Ми щиро покохали один одного, і незабаром почали зустрічатися. Олег підтримував мене в моїх поглядах, таке враження, що він розумів мене завжди, як ніхто, переконуючи не слухати критику мами і її доводи з приводу того, що ні на що, крім материнства, я не годжуся. Олег постійно всиляв у мене віру та надію в себе.

Мені здається, що завдяки саме Олегові я змогла знайти справжню впевненість у собі та своїх силах!

На останньому курсі він зробив мені пропозицію, щасливими очима дивився на мене і покликав мене заміж, і як же я була щаслива! Мамі я вирішила все ж повідомити про це, показавши, який мій Олег амбітний і розумний, при цьому дуже люблячий та добрий чоловік, справжня мрія для дівчини.

Але моїм батькам, як виявилося, цього було зовсім мало! Моїй мамі та татові не сподобалося, що він був з бідної сім’ї і вже не заробляв досить для нас двох на той час, що вже казати про дитину, або двох.

Це було останньою краплею для мене. Я завжди слухала свою маму, але я не хотіла зіпсувати собі власне життя, бо моя мама хоче, щоб я одягла фартух і хустинку та сіла на кухні: пекла та варила для усіх, а мій чоловік заробляв шалені гроші і всі віддавав їх мені.  Я вирішила назавжди піти з сім’ї, щоб більше не слухати незрозумілі для мене поради, які я зовсім не розділяю. Та й вони теж не хотіли такого зятя, тому навіть не тримали мене, вони вважали, що мені набридне злиденне життя поряд з таким чоловіком і я скоро повернуся додому, сама до них попрошуся.

Зараз пройшло вже 7 років, і я щаслива поряд зі своїм чоловіком, коханим Олегом. Дитину плануємо ми, звичайно, після 35, а поки що будуємо кар’єру і наші взаємини. Ми весь час відкладали гроші для свого майбутнього, а нещодавно ми змогли накопичити на свою власну квартиру і, нехай ми взяли її в кредит, але вона тепер наша, тепер нас ніхто не розлучить.

Я змогла реалізуватися в кар’єрі, розкрити свій потенціал і знайти гідну людину, яка завжди мене підтримує. Що ще потрібно мені для щастя?

Батьки зі мною до цих пір не розмовляють. Я перші дні ще телефонувала мамі, намагалася з нею поговорити по-людськи, але вона зі мною розмовляти не хотіла зовсім. І я припинила спроби налагодити з ними відносини. Невже вони не розуміють, що попереду старість, а у них нікого крім мене немає, я для них найрідніша людина, я їм нічого поганого не зробила, а вони так легко від мене відвернулися. Чому вони думають, що я легко це можу пробачити.

Я кожного дня думаю про своїх батьків, але не можу зрозуміти, чому вони так вчинили зі мною. Хочу помиритися, бо душа не на місті у мене, але у відповідь лише тиша і нерозуміння.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page