fbpx
Життєві історії
Я привела свого чоловіка жити до мами. Коли я виходила заміж, то навіть готувати не вміла, а згодом чоловік сказав, щоб я йому і свої зароблені гроші віддавала, а не витрачала на зайві продукти. Я багато разів хотіла з ним розлучитися, та мама моя лише була проти: “Вийшла заміж – живи! Що люди скажуть?” Я й жила, а потім мене чекав справжній сюрприз від чоловіка

Народилася я та виховувалася в досить таки небагатій сім’ї, але родині службовців, батько мій – був досить таки добрим артистом в місцевому театрі, його знало багато людей, там же він і підробляв художником, мама – інспектор відділу кадрів на місцевому заводі, тед знана місцева людина.

Спочатку все було добре, але часті гастролі нашого батька призвели до того, що він почав часто зустрічатися з друзями, майже щодня він ходив кудись на посиденьки, спочатку трохи, потім все більше і більше, грошей в сім’ї постійно не вистачало, через гулянки батькові довелося піти з театру, багато раз влаштовувався в різні місця художником, але довго ніде не затримувався на одному місці і це дуже сказалося на добробуті нашої сім’ї.

Мама моя більше дітей не народила – хоч би одну дочку нагодувати і одягнути. Згодом я підростала, розуміла, як важко моїй мамі, нічого ніколи не просила у неї, якби мені чогось не хотілося.

Я завжди мріяла, що, коли виросту, вийду заміж і так бідно жити не буду, як жила моя мама, адже гіркий її урок я запам’ятала на все життя.

Після 8-го класу я пішла вчитися в педучилище на вихователя, але там сталася неприємність – не здала один іспит, довелося піти.

Мама пропонувала мені ще куди-небудь вступати вчитися, але я вирішила вже відразу піти працювати, адже грошей нам дуже бракувало, щоб допомогти мамі, не сидіти у неї на шиї, влаштувалася в електроцех, мотала мотори. Незабаром познайомилася з хлопцем, ми з ним стали зустрічатися, я щиро закохалася, мені здавалося, що і він мене любить, але з часом зрозуміла, що помилялася дуже в цьому.

Майже через рік після нашого знайомства він зробив мені пропозицію, я погодилася, йому було 23 роки, мені 20 на той час.

Я абсолютно не була готова до заміжжя, не вміла добре готувати, погано розбиралася в усіх побутових питаннях, а чоловік одразу почав пред’являти високі вимоги, абсолютно ні в чому не допомагав мені, постановив, щоб я віддавала йому свою зарплату, ми часто сперечалися. Характер у нього був дуже непростий, вирішував все він, а я мала слухатися його в усьому.

Чоловік ніколи не радився зі мною, не питав моєї думки. Відносини у нас складалися не кращим чином, він був холодним до мене, і мене це дуже засмучувало. Чоловік був дуже жадібний, нічого не дозволяв мені купувати, на всі прохання відповідав – «обійдешся» і я обходилася, а на себе витрачав скільки хотів. Так і продовжувала жити в бідності. Скільки я плакала, і все мовчала. Навіщо?

Пробувала я досить часто радитися зі своєю мамою, а у неї одна відповідь – «вийшла заміж, живи, що люди скажуть про нас, якщо ти підеш від нього?» Я народила тільки одну доньку, другої дитини чоловік вже не хотів, він і з донькою мало займався, дитина була лише на мені. Так і жили ми – поруч, але не разом, наче якісь випадкові і чужі люди.

Як потім з’ясувалося, він і не любив мене, побачив, що гарна дівчина, з поступливим характером, а вдома відносини з суворою матір’ю не складалися, ось і вирішив одружитися, піти з дому, на перших порах жити у доброї тещі.

Думав якось воно складеться, але не вийшло, і він все невдоволення вихлюпував на мене. Через 21 рік він завів роман з колегою по роботі, вона була заміжня, мала 2 дітей, молодше мого чоловіка на 17 років, дуже хотіла жити з ним, але не вийшло, її власний чоловік таки був проти, не хотів з нею розлучатися і все дуже швидко вирішив сам.

Вона залишилася в своїй родині. Після цього наші стосунки з чоловіком зовсім розладналися, тим більше він став затримуватися десь, не приходив ночувати, міг взагалі додому повернутисялише вранці вранці, ми продовжували жити в одній квартирі, але спали на різних ліжках, як зовсім чужі люди, в яких немає нічого спільного геть.

Через 6 років не стало моєї свекрухи, звільнилася квартира і мій чоловік відразу ж переїхав жити туди. Прожив він там один 17 років, а потім його не стало.

Я описала своє життя в загальних рисах, а насправді в цьому житті було дуже багато подій, напевно, місця не вистачить про все написати, але я дуже шкодую, що все своє життя лише пливла за течією, що не зробила рішучий крок і не залишила нехорошого чоловіка. Ну чому я слухала свою маму, адже сама прожила, виходить, її життя?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page