fbpx

Я приспала малюка і вирішила ще раз перерахувати гроші, які ми збирали на квартиру. Я відкрила наш сховок, і ледь не впала – у визначеному місці грошей я не знайшла. В паніці я почала телефонувати чоловікові, але його телефон вперто не відповідав. І тут я нарешті побачила, що речі чоловіка теж дивним чином зникли. Сумнівів не було – чоловік мене кинув. Я була в розпачі, і хоч я знала, що свекруха мене не любить, я зателефонувала їй

В той день ніщо не віщувало біди. Я сиділа в декреті вдома з шестимісячним сином. Ми жили на знімній квартирі, але активно збирали гроші на власне житло. Заміж я вийшла півтора роки тому, до декрету я працювала на фірмі і заробляла непогані гроші. Але цього на придбання житла не вистачало. Всі гроші, зібрані на нашому весіллі, мої батьки теж віддали мені в фонд покупки квартири.

Я приспала малюка і вирішила ще раз перерахувати гроші, щоб зрозуміти, скільки нам ще треба, щоб здійснити заповітну мрію. Я відкрила наш сховок, і ледь не впала – у визначеному місці грошей я не знайшла. В паніці я почала телефонувати чоловікові, але його телефон вперто не відповідав. І тут я нарешті побачила, що речі чоловіка теж дивним чином зникли. Сумнівів не було – чоловік мене кинув. Забрав всі наші накопичення на власне житло і втік.

Я була в розпачі, і хоч я знала, що свекруха мене не любить, я зателефонувала їй. Вона кинула слухавку і тут же примчала до мене. Влетіла в квартиру, як фурія, я була впевнена, що вона зараз почне наді мною насміхатися, говорити, що так мені і треба, але свекруха мене здивувала, вона командним голосом наказала мені:

– Негайно збирайся! Тепер ти з онуком житимеш у мене!

Мені було трохи лячно приймати її пропозицію, адже ми з нею ніколи не жили не жили дружно, вона завжди відверто говорила мені, що я не варта її сина.

А тут, дізнавшись про моє тяжке становище, мати чоловіка виявилася єдиною, хто протягнув мені руку допомоги. Навіть моя власна мати сказала, що в її будинку для мене немає місця. Вона сердилася на мене за те, що я вибрала собі в чоловіки таку легковажну людину, знехтувавши її порадами. Мій чоловік ніколи не подобався моїй мамі. Також проти мого переїзду була і моя старша сестра, вона зі своїми дітьми живе у мами, і мама все життя танцює під її дудку.

Я добре розуміла, що мені нікуди йти, тому була змушена погодитися на пропозицію свекрухи. Ольга Степанівна відразу почала збирати малюка:

– Підемо, мій хлопчику. Мама нехай збирається, а ми не будемо їй заважати. Поїдеш жити до бабусі, сонечко? Звичайно, поїдеш. Бабуся буде розповідати тобі казки, ходити з тобою гуляти…

Слухаючи ніжне воркування свекрухи, я не вірила своїм вухам. Вона завжди говорила, що дитину я нагуляла, і що вона навіть близько не підійде до цього байстрюка.

Я зібрала речі і ми переїхали до свекрухи. Ольга Степанівна звільнила для нас велику кімнату, а сама перебралася в маленьку. Я здивовано кліпала очима, а свекруха мені заявила:

– Мені одній багато місця не треба, а дитина скоро вже почне щосили повзати. Розташовуйтеся, вечеря через годину.

Я робила все машинально, досі не вірячи, що все це насправді відбувається зі мною. На вечерю вона запропонувала мені овочі на пару і варене м’ясо зі словами:

– Ти ж мати немовлятка. Звичайно, якщо хочеш, я можу що-небудь підсмажити. Але дієтичне для дитини краще. Вирішуй сама.

У холодильнику стояла ціла батарея баночок з дитячим харчуванням.

– Як думаєш, може вже варто починати підгодовувати? Якщо тебе цей асортимент не влаштовує, купимо щось інше. Ти говори, не соромся, – посміхнулася мені свекруха. Тут я не витримала і розплакалася. Її добре ставлення було настільки несподіваними, що я була зворушена до глибини душі. Про мене і сина ніхто ніколи так не дбав, як ця жінка, яку я завжди вважала головним ворогом в моєму житті.

Ольга Степанівна мене обняла:

– Знаєш, дитинко, чоловіки – вони такі товариші, ненадійні. Я сама сина, твого чоловіка недолугого ростила. Його батько нас кинув, коли йому вісім місяців було. Я не можу дозволити, щоб мій внук так само ріс. Все, поплакала і вистачить. Зберися! Разом ми не пропадемо!

Крізь сльози я пояснила свекрусі, що не очікувала від неї такої доброти, і подякувала

– Спасибі Вам, Ольго Степанівно, якби не Ви, я не знаю, куди б ми з сином поділися.

Тоді почала плакати свекруха:

– Я сама винна – сина такого безвідповідального виростила. Ось, буду виправляти ним скоєне, в міру своїх сил. Свою квартиру я завтра ж перепишу на онука, так що за втрачені гроші ти не переживай.

Перший день народження сина ми святкували втрьох: я, син та Ольга Степанівна – наша улюблена бабуся і ангел-хранитель. Після святкування,  уклавши дитину на денний сон, ми з свекрухою пили на кухні чай з тортиком, коли пролунав дзвінок у двері. Ольга Степанівна пішла відчиняти. На порозі стояв її син і він був не один.

– Мамо, знайомся: це – Олеся. Олесю, це – моя мама, Ольга Степанівна. Мамусю, можна ми в тебе перекантуемся півроку? А то з роботою не щастить, а далі знімати – немає за що.

Почувши голос чоловіка, я зблідла. Я злякалася, що зараз свекруха їх пустить, а нас з сином вижене. Але свекруха знову мене здивувала. Я аж заплакала.

– А ну, пішов геть звідси! – грізно мовила вона. – І дівку свою забери. Дружину з немовлям обібрав і кинув без копійки на зніманні, не думав, на що вона житиме? Ось тобі життя за неї і відповіло. Щоб ти знав, тобі тут нічого не належить, я все віддала своєму онукові. А тепер, давайте, йдіть, безсовісні. А ти, Олесю, будь обережна – він і тебе кине без гроша в кишені.

Моя свекруха стала мені мамою Ми з Ольгою Степанівною прожили під одним дахом п’ять років, поки я не зустріла гідного чоловіка і не вийшла заміж. Власне, на цьому наполягала сама свекруха.

Зараз ми не припинили спілкування з Ольгою Степанівною. Я чекаю на другу дитину, а вона – на появу ще одного онука. Мені дуже з нею пощастило.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page