fbpx
Життєві історії
Я прийшла з роботи, приготованого нічого не було, дочка не встигла. Зять хотів їсти, син теж, донька відпочивала, а я з онуком готувала вечерю

Я давно вдова. У мене двоє дітей, дочка та син. Дочці 25 років, у неї двоє дітей. Старшому онукові 3, онуці 1,5. А живемо ми всі у нас, у скромній двокімнатній квартирі.

Коли донька виходила заміж, вона відразу попередила мене про те, що жити з свекрухою не збирається. Попросилася жити до мене на короткий термін, потім з Максимом вони планували знімати житло.

Ми з сином пішли в одну кімнату, а молодятам віддали другу. Звичайно, для 15-річного хлопця це було незручно, та я його розумію. Але ми сподівалися, що це ненадовго. А потім дочка повідомила, що чекає дитину і незабаром піде в декрет, так що на орендоване житло грошей немає, так вони у мене і залишилися.

Свекруха, мати Максима теж живе одна і теж у двійці, у неї, окрім сина, немає нікого, але дочка ніяк до неї йти не хотіла.

– Хто мені допоможе з дитиною? Ну не свекруха ж! Я на тебе, мамо, розраховувала.

Коли народився перший онук мені було 44 роки. Я приходила з роботи та отримувала онука одразу. Дочка була рада, що я повернулася і тепер вона зможе відпочити.

Приготованого нічого не було, дочка не встигла. Зять хотів їсти, син теж, донька відпочивала, а я з онуком готувала вечерю.

Із першого декрету донька відразу перейшла до наступного. Зять працював, але великих заробітків не передбачалося. Їм самим грошей не вистачало, віддавали дві тисячі на місяць мені та й усе. А Ольга особливо не хвилювалася: мама допоможе і з другим.

Сваха до нас приходила, гралася з онуками, носила їм гостинці та солодощі і не більше. Я вже не кажу про якусь фінансову допомогу.

А нещодавно мій син поступив в університет, йому вчитися треба, а вдома спокійного місця не знайти. Я доньці з зятем сказала: зніміть собі квартиру, я від такого життя втомилася.

Зять на це образився, дочка також. Взяли дітей та пішли. А через годину мені зателефонувала сваха, давай мене картати, що я дітей на вулицю виставила. А потім каже – вони до мене приїхали, але я жити з ними не хочу.

Ось як вона не хоче, а я 4 роки з її сином під одним дахом прожила, де справедливість.

– Я чотири роки з ними жила, – кажу свасі, – тепер твоя черга. Тебе влаштовувало, що ти два рази в місяць до онуків із гостинцями ходиш, тепер я теж так хочу.

Сваха їх у себе не залишила, прийшла до мене в гості з кавою і цукерками і запропонувала допомагати їм квартиру винаймати на той час, поки Ольга на роботу не вийде, а як підуть діти в садок, то нехай самі крутяться.

Так ми і зробили: знайшли квартиру, скинулися грошима і оплачуємо поки. Але донька вважає мене поганою бабусею.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page