fbpx
Життєві історії
Я прийшла з роботи додому, зварила чоловікові борщ і тут згадала, що забула купити сметану. «Я борщ без сметани не їм», – суворим голосом сказав мені чоловік. І хоч в кімнаті на мене чекала термінова робота, я намагаючись виправити незручну ситуацію, сказала, що я зараз швидко збігаю в магазин і куплю сметану

Я розлучена, мій перший шлюб був невдалим. Навіть згадувати про нього не хочеться. Я вже думала, що більше заміж не вийду. Але потім я зустріла Андрія. Він видався мені зовсім іншим. То ж коли Андрій запропонував мені вийти за нього заміж, я погодилася.

Живемо разом ми вже трохи більше року. Вчора у мене було багато роботи, то ж я затрималася на фірмі і додому повернулася пізніше, ніж зазвичай. З продуктів, що були в наявності вдома, я швиденько зварила чоловікові борщ.

Андрій прийшов з роботи, зайшов на кухню, заглянув в каструлю. А там борщ, ще гарячий. Я ще щось доробляла за комп’ютером, бо мала терміново відправити файл клієнту, але вийшла з кімнати і сказала: «Привіт, будеш вечеряти?».

«Обов’язково, тільки переодягнуся і руки помию», – відповів він.

Я почала швиденько накривати на стіл – порізала хліб, поставила гірчицю і тут з прикрістю згадала, що я забула купити сметану!

«Андрію, я сметану забула купити» – сказала я чоловікові, який саме заходив на кухню.

Брови чоловіка зійшлися на переніссі, погляд став похмурим: «Ти ж знаєш, що я борщ без сметани не їм», – суворим голосом сказав він мені.

І хоч в кімнаті на мене чекала термінова робота, я намагаючись виправити незручну ситуацію, сказала, що я зараз швидко збігаю в магазин і куплю сметану.

Андрій довго дивився на мене, а потім розсміявся так, що аж стіни затрусилися. Я не зрозуміла, що з ним коїться, а він лише лагідно промовив до мене: «Ось скільки з тобою живемо, а ти все жартів не розумієш. Та Бог із нею, з цією сметаною, і так смачно!».

Я сиділа за столом, дивилася на чоловіка, який з задоволенням їв борщ без сметани і думки плавно повернулися в минуле. Інша квартира, колишній чоловік, вечеря. Того разу я запекла рибу і мабуть недостатньо її почистила. Вся риба виявилася на підлозі, туди ж полетіла і тарілка.

«Ти коли готувати навчишся, я таке їсти не буду! І щоб через 5 хв все було прибрано!», – сказав мені тоді мій перший чоловік. Я і прибирала, у мене і в думках не було протестувати, тим більше такі ситуації повторялися у нас частенько. Я звикла, що у всьому маю підкорятися своєму чоловікові. Так ми прожили три роки, поки одного разу я не потрапила від перевтоми в лікарню.

Після цього ми розлучилися і я думала, що вже ніколи не стану щасливою, постійно картала себе за те, що щось зробила не так. Але потім я зустріла Андрія і зрозуміла, що в світі існують і інші чоловіки – надійні, люблячі, турботливі.

«Ну так що, куди поїдемо? Кажу у відпустку куди рвонемо?» – перервав вир моїх думок Андрій. А я, прийшовши до тями від нехороших спогадів, просто усвідомлювала як же це гарно, що поруч такий як він – добрий надійний і люблячий. З’їв тарілку борщу без сметани, попросив добавки і сказав, що я у нього найкраща господиня.

Фото ілюстративне – Fortune.

You cannot copy content of this page