Моїх 15 років заробітків обернулося для мене значним погіршенням здоров’я, тому я приїхала ще взимку додому, щоб трохи підлікуватися.
Хочу похвалити себе, що на заробітках я просто так не сиділа, а за цей час я собі будинок збудувала, а доньці квартиру купила.
Коли Ніна моя заміж виходила, я запропонувала сватам, щоб ми скинулися і купили зразу трикімнатну. Та батьки зятя щось мляво відреагували на мою пропозицію, почали мені розповідати, що у них грошей немає.
В мене на трикімнатну також не вистачало, тому я придбала двокімнатну квартиру, але оформила її на доньку ще до шлюбу.
В цій квартирі вони зараз і живуть, але ж час минув, у них двоє дітей – хлопчик і дівчинка. І зрозуміло, що їм би зараз точно три кімнати підійшло.
Я гроші з собою привезла, і донька думала, що вона проверне свій задум – продасть їхню двокімнатну, я додам гроші, і таким чином вони куплять собі трикімнатну квартиру.
Але я Ніні пояснила, що зараз не можу так вчинити, бо мені самій гроші потрібні. Я ж лікуюся, і коштів витрачаю щодня чимало. Добре, що хоч щось собі відклала.
Радію і з того, що будинок для себе збудувала (точніше – перебудувала свій старий). Тепер мені є де жити, і то жити в комфорті.
Я доньці пропонувала, щоб вони свою квартиру здавали, а до мене в будинок переселялися, тут місця вистачить усім.
Та й живу я недалеко від міста, всього 15 кілометрів, автобуси їздять щопівгодини.
Ніна не хоче навіть чути нічого про село, і далі наполягає на тому, що їм квартира більша потрібна.
Я прийшла вчора до доньки в гості, бо йшла з поліклініки якраз, дала онукам по 50 євро.
А вони мені:
– Дякую, наша найкраща у світі бабуся!
І тут чую, Ніна бурчить з кухні:
– Найкраща у світі бабуся купила б онукам трикімнатну квартиру, а не собі палаци будувала!
Мені так прикро стало, я вже і заходити не хотіла, хоча і була доволі голодною.
От чому у доньки претензії тільки до мене? Я хоч двокімнатну квартиру їм купила. А сваха ні копійки ніколи не дала, і вона хороша для них, а я – погана!
Ніна навіть натякала, що мені одній не треба такого великого будинку, і щоб я його продавала. Але я не буду цього робити.
Напевно, ще трохи підлікуюся, і на рік-на два ще поїду в Італію, бо інакше спокою не буде.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.