Про те, що мій брат Іван думає піти з сім’ї, я навіть не здогадувалася. Одружився він 20 років тому з дівчиною, старшою за нього на п’ять років. Брат пішов жити до неї. Я відразу подружилася з його дружиною, була нянькою їхній доньці і подругою Валентині.
І зараз, коли вони відзначили річницю 20-річчя спільного проживання, вона помітила недобре. Йому 51 рік, затримується з роботи, раніше йде на роботу. Купається часто, змінив гардероб, стиль, стрижку, багато чого викинув, речі модні купив, очі сяють, сам таємничий, не спить, постійно в руках тримає свій телефон.
На телефон поставив пароль, виходить під час дзвінка, мобільний кладе екраном вниз, вночі ховає під себе. Із дружиною не виходить нікуди, рідних нас уникає, мовляв, зайнятий, багато роботи. Приносить дорогі подарунки, тому невістка думає, що у нього хтось є. Зі мною радиться, я теж про свої припущення їй говорю, підводячи на те, що є в нього інша.
З чоловіком моїм брат добре дружить дуже. У чоловіка спитала, що з ним таке? Він відповідає: «Не питай», — а далі нічого не розповідає. Невістка каже: «Якщо дізнаюся, що зраджує, нехай йде, я зради прощати не буду». Дочка їхня, моя племінниця за батька прямо тримається, просить раніше приходити, почала питати: «Тату, ти ж не підеш від нас?». Я вважаю, що таке питати не треба ніколи.
Я й сама засмутилася за них. Але я така людина, яка себе поважає, сама з таким жити не зможу, переживаю за неї дуже. Я сама вирішила провести розслідування, одразу скажу для себе, їй і не планувала щось розповідати. Одягнула речі широкі, одягла перуку, маску, окуляри, загалом, я не я. У таксі сиділа, чекала, коли вийде на роботу, пройшла за ним, чекала, куди він зайде. Брат дзвонив у дзвінок, вийшла жінка ще старша за мого брата років на 5-7. Я зрозуміла, що це вона. Чекала, щоб вийшов звідти, але не він не виходив години зо дві.
Запитала у Валентини, де він працює? Вона відповіла, що знає – приблизно в тому районі, де я його бачила. Брат євроремонт всього особняка робить і спочатку працював із двома помічниками, а зараз один працює.
Щоб дізнатися більше, я на наступний день зустрілася з братом і все прямо запитала. Він у всьому зізнався, сказав, що втомився так жити. Говорив, що не любить Валентину, що дочка його тримає, що забрехався, що кохання всього життя ця його Лариса (ім’я її), що тільки її любить, що без неї не може, а дружині не знає, як сказати, що хоче піти з сім’ї. Говорив, що пішов би вже, але жити ніде і сльози в очах від безвиході у нього.
Я не знаю, що робити, як тепер спілкуватися з Валентиною, адже я тепер все знаю. Розповісти їй чи мовчати? Просто коли вона дізнається, що я все знала, вона точно на мене образиться.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
