fbpx
Життєві історії
Я прийшла до сина в гості, а вони мені не відкрили двері, хоча я точно знаю, що вони були вдома. Коли він слухавку перестав брати, ми ходили до нього, стукали в двері. Бачили, що світло в квартирі горить, чули звуки за дверима, але ніхто не відкрив. Загалом, виявилося, що батьки тепер не потрібні, нам хіба взагалі треба забути про те, що у нас був син

Не сподівалася я, що в 60 років дочекаюся, що рідний син зі мною перестане розмовляти, і так вже півтора року. А все через невістку. Адже до одруження все було прекрасно: приїжджав до нас у вихідні на обід, розповідав про все, дзвонив кожен вечір обов’язково. Влітку на дачі нам допомагав з задоволенням. А після весілля з цієї Аліною все змінилося.

Ми з чоловіком, я вважаю, були чудовими батьками. У сина було все, що потрібно, він виріс, вивчився, став на ноги, сім’ю завів. Можливо, і мали місце якісь перегини – як, напевно, у всіх сім’ях. Але в цілому ми робили все правильно.

Те, що на сина вплинула саме невістка, я не сумніваюся. До знайомства з нею у сина з нами були взагалі ідеальні відносини. А потім вона з’явилася – і почалося.

Син перестав нам дзвонити кожен день, і на дачу перестав з нами їздити. А одного разу я прийшла до сина в гості, а вони мені не відкрили двері, хоча я точно знаю, що вони були вдома.

Коли він трубку перестав брати, ми ходили до нього, стукали в двері. Бачили, що світло в квартирі горить, чули звуки за дверима. Але ніхто не відкрив. Загалом, виявилося, що батьки тепер не потрібні, нам хіба взагалі треба забути про те, що у нас був син.

Ну що робити, в результаті змирилися ми, звичайно, махнули рукою. Живемо своїм життям. Поки обоє на ногах, здоров’я хоч якесь ще є, батько он ще працює. Влітку на дачі сидимо, взимку теж якось намагаємся не сумувати. Нікому не показуємо, що нам складно. Тут ось в санаторій їздили на два тижні, відмінно відпочили.

А про свої непрості відносини з сином я нікому не розповідала – занадто це неприємно. Навпаки, на запитання знайомих про сина я завжди відповідаю, що у сина все відмінно, працює, одружився, і нас не забуває, допомагає фінансово.

Насправді, звичайно, ніякої допомоги від сина не було. Невістка б таке не пережила цього. А тут, коли в санаторій їхали, я ключ віднесла сусідці, про всяк випадок, хіба мало! Ми вже не перший раз так робимо, коли влітку на дачу їдемо, наприклад, завжди ключі залишаємо. Анна – пенсіонерка, вона завжди вдома, так що це найнадійніший варіант.

Того разу я теж принесла сусідці ключі, сказала, що їду разом з чоловіком на два тижні.

– Санаторій, мабуть, син оплатив? – з легкою заздрістю в голосі поцікавилася Анна.

– Звичайно, син! – впевнено підтвердила я. Він у нас взагалі молодець, практично нас утримує. За квартиру нашу платить, продукти замовляє, на дачі нам в минулому році альтанку побудував, тепер ось в санаторій путівки купив.

А коли ми з чоловіком були в санаторії, синові знадобилося з нашої квартири якісь документи забрати. Я сказала, щоб він зайшов до Анни і взяв ключі, а вона йому і проговорилася, мовляв, ти такий молодець, батькам допомагаєш.

Все б нічого, але невістка стояла поруч і все чула. Після цього дружина сина серйозно образилася, дійшло розлучення. Про те, що це якась помилка, ніяких грошей син нам не дає, невістка і слухати не хоче. У них кредит, вони відкладають на народження дитини, нормальний ремонт зробили, живуть майже в бетоні – а чоловік тягає немаленькі суми щомісяця своїй матері? Невістка просто у нестямі.

Син дзвонить, просить поговорити з дружиною, але я не хочу цього робити. Ось я ще тільки не виправдовувалася перед невісткою. А якщо розлучаться – я тільки рада буду. Нам без неї буде краще.

Фото ілюстративне – mazyr.

facebook