Мама мого чоловіка вже пенсіонерка, живе сама, тому ми з чоловіком намагаємося їй допомогти.

Мій чоловік заробляє непогано, і може собі дозволити оплатити мамі комуналку, і коли треба, допомогти з якоюсь великою покупкою.

Я теж не мала нічого проти, бо свекруху я поважаю і люблю, і розумію, що мама є мама.

Ми собі продукти купуємо, і відразу мамі беремо. Вона завжди відмовляється, каже, що їй незручно. Але ми наполягаємо, бо розуміємо, який зараз час.

Нещодавно я придивилася, що у свекрухи немає чобіт на зиму, і в курточці вона ходить вже років 10 напевно.

От я чоловікові і запропонувала, щоб ми його мамі допомогли, і купили їй одяг на зиму.

Але чоловік сказав, що ми можемо не вгадати з розміром, тому краще маму взяти в магазин, і нехай вона сама собі вибере.

Спочатку мама не погоджувалася, казала, що їй старі речі ще підходять, і не варто витрачатися на нові.

Та ми наполягли, і купили мамі і чоботи, і зимовий плащ, і кофтинку.

А в суботу ми до неї в гості прийшли, і я звернула увагу, що в пакеті стоять старі чоботи.

Мама пояснила, що несла їх в ремонт.

Це мене зацікавило, адже навіщо ремонтувати старе взуття, якщо є нове?

Я відразу подумала, що без зовиці тут не обійшлося, і я не помилилася.

Коли я наполягла, щоб мама мені показала нові чоботи, які ми їй купили, вона зізналася, що віддала їх своїй доньці.

Зовиця розлучилася з чоловіком, заробляє мало, і сподівається на допомогу мами.

Спочатку я розізлилася, а потім сіла, подумала, і мені в голову прийшла думка, що сестрі чоловіка і справді важко. І ми могли б хоч інколи їй допомагати.

Я поїхала в той самий магазин, і купила ще одні чоботи для мами, оскільки свої вона доньці віддала.

А чоловікові запропонувала зробити гарний подарунок сестрі, у неї в кінці серпня день народження.

Ми ж родичі, і треба допомагати одне одному.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.