Непорозуміння з мамою виникли там, звідки їх і не чекали. Мої батьки прожили в щасливому шлюбі 27 років, я їхня єдина донька і спадкоємиця. Але півтора роки тому батька не стало. Мама залишилася вдовою у 49 років.
Нещодавно я продала татову машину, на якій їздила після того, як його не стало. Машина, хоч і іномарка, але старенька, розсипалася на ходу, а запчастини на неї були набагато дорожчими, ніж на вітчизняну, плюс страховка, колеса, податок.
Згідно із законом вона вже була моєю, тато за рік до того, як його не стало, оформив її на мене, але по совісті я вважала, що вона все-таки – і ще мамина.
Машину я продала всього за 6 тисяч доларів, ще подумувала купити на виручені гроші якусь іншу і пральну машинку-автомат. Але мама попросила у мене ці гроші для знайомого фермера, мовляв дай в борг на кілька місяців, людині треба провернути одну справу.
Я була не дуже задоволена, але мама натякнула, що машину вона з татом купувала і прав у мене моральних на неї немає, вірніше на виручені гроші. Я віддала гроші і все… Підозрюю, що у мами на той момент були стосунки з цим чоловіком, а зараз немає і грошей моїх немає теж.
Вчора шукала привід їй зателефонувати і вирішила за гроші запитати. На мене мама вилаялася, видно було, що вона нервує, мабуть цей чоловік на контакт не йде, а розписки немає і ніяких свідків теж.
Мама почала звинувачувати мене в тому, що я тільки про гроші думаю. І взагалі, їй ніколи, вона в санаторій збирається.
У підсумку ми залишилися без машини і без грошей. Знайомий юрист каже, що ми нічого не доведемо, адже мама віддала гроші цьому чоловікові добровільно. Нам залишається лише сподіватися, що у нього зараз справді тимчасові труднощі і він колись та й поверне нам наші гроші.
Щоб трохи відволікти мене від цієї ситуації, мама сказала, що заклала свої золоті каблучки з колекції родинних прикрас, щоб доплатити мені на путівку на море. Але нічого вона не закладала. Нещодавно я бачила їх у неї вдома, як лежали в кришталевій вазі, так і лежать. Я запитала, чому вона збрехала, знову мама нервує, ну мабуть хотіла, щоб я себе відчувала зобов’язаною і що заради мене вона готова останнє віддати.
Ось такі справи, прикро до сліз.
Фото ілюстративне – GoogFon.
