Мені 32 роки і в шлюбі я більше десяти років. У нас з Микитою є дитина. З чоловіком стосунки хороші – начебто любить нас з сином, і намагається кожну копійку нести в дім. Чоловік добре заробляє, так, що мені працювати не треба. Я займаюся домом і дитино. Можу цілими днями говорити з подружками по телефону чи лежати на дивані.
Я щаслива дружина, але деякі речі в поведінці чоловіка мене дуже сильно бентежать. Микита займає престижну посаду в великій компанії, і вже років вісім не міняв місця роботи. Коли дитина була маленькою, мені його корпоративи були не цікаві. Навіть якби він мене туди покликав – не пішла б. У ті роки я відпускала його гуляти з колегами без всяких вагань і жалю, а сама займалася немовлям.
Коли син став трохи більш самостійним, я захотіла відпочити від домашніх справ, і запропонувала чоловікові скласти йому компанію на новорічному корпоративі. Він мене тоді став відмовляти – сказав, що у них не прийнято приводити на корпоративні вечірки кого-небудь не з колективу. Я повірила, і більше це питання не піднімала.
Але приблизно через чотири роки після цієї розмови я познайомилася з жінкою, яка виявилася дружиною колеги чоловіка. Ми розговорилися, і вона запитала у мене, чому я ніколи не приходжу на вечірки, які влаштовує їх компанія. Я так здивувалася її словам, що навіть не знала, що відповісти. Довелося викручуватися і говорити, що зазвичай нам немає з ким залишити дитину (хоча це зовсім не так – нам без проблем допомагають мої батьки і свекруха).
Мені стало так неприємно від того, що мій коханий чоловік так довго мене обманює, і ніколи не знайомить зі своїми колегами, що само собою стали приходити різні неприємні думки. Тепер мені здається, що чоловік соромиться моєї зовнішності або вважає, що я зганьблю його своєю поведінкою, адже основна частина співробітників його компанії – освічені, успішні люди, а я всього лише домогосподарка. Або і того гірше – одна з співробітниць зустрічається з ним, і не хоче, щоб ми дізналися одна про одну.
Що робити в цій ситуації – не уявляю. Розповіла йому про те, що дізналася, але він викрутився – сказав, що офіційної заборони на запрошення подружжя немає, але чоловіки між собою сміються над тими, хто їх призводить, і називають «підкаблучниками».
Знову був черговий корпоратив, і я хотіла б на нього піти, а чоловік мене знову відмовив. Каже, що там не буде нічого цікавого і хотів навіть сам його в цьому році пропустити, хоча сходив туди без мене, просто не говорив мені, але я дізналася.
Не знаю, що думати і що робити в цій ситуації. Здавалося б, нічого серйозного, але на душі залишився дуже неприємний осад. Я проаналізувала наше життя і зрозуміла, що чоловік взагалі не виходить зі мною на люди, я вже забула, коли ми разом святкували чийсь день народження чи ходили кудись удвох, за винятком базару. От і що мені тепер думати про таку поведінку чоловіка?
Фото ілюстративне – pixabay.
