Дочка не хоче на старості доглядати батька.

Мій чоловік пропрацював тридцять років машиністом на залізниці. Вдома бував дуже рідко, тому дочку я виховувала практично одна. Ті рідкісні моменти, коли батько приходив додому, дитину вдома не заставав. Вона то в школі була, то вже спала, то у бабусі. Бувало, що вони тижнями один одного не зустрічали. За матеріалами

Великої проблеми я в цьому не бачила. Завжди вважала, що для дівчинки мати є набагато важливішою, адже їй потрібен приклад, а батько вже на другому плані. Але, через роки, усвідомила, що була не зовсім права в цьому.

Так сталося, що дочка стала проблемним підлітком. Мабуть, через брак чоловічого авторитету і строгості у вихованні, вона пішла в розгул. Я вже навіть не пам’ятаю, скільки разів мене викликали в школу відносно її поведінки. Але я все списувала на юнацькі витівки і дуже сподівалася, що з часом вона порозумнішає. Чоловік все так само пропадав цілодобово на роботі, тому цими проблемами не займався. Я все вирішувала сама.

Коли дочка в п’ятнадцять років зібрала рюкзак і вирушила в інший кінець країни на фестиваль, то я вирішила не говорити нічого чоловікові, щоб його не відволікати від роботи. Сама поїхала слідом і повернула її додому. Було нелегко, але я впоралася і з цим. До випускного дочка трохи змінилася, стала розсудливішою. Вона успішно закінчила університет і стала фінансистом. Я, нарешті видихнула. Думала, заживу спокійно на старості років, але не тут-то було.

В один з чергових медоглядів у чоловіка діагностували серйозну хворобу. Позначився на здоров’ї кочовий спосіб життя і постійна втома. На початковій стадії він ще працював, а коли зовсім стало погано – вийшов на пенсію.

Перший час було зовсім незвично, що він постійно перебував удома. Відвикла я від цього давно. Дочка до того часу вийшла заміж і переїхала від нас до чоловіка.

Через деякий час чоловікові стало зовсім погано. У нього почали відмовляти ноги, і довелося користуватися інвалідним візком. Ось з цього моменту почалися великі проблеми. Самостійно обслужити себе він уже не може. Елементарно сходити в туалет без допомоги – ніяк. Я працюю, і звільнитися не можу, адже гроші потрібні на лікування чималі. Дочка народила, і перебуває в декреті. Я звернулася, природно, до неї за допомогою. Адже поки вона з малюком вдома, то може доглядати і за батьком. Але вона навідріз відмовилася. Повідомила, що її це не стосується, адже батька в її житті практично не було.

Я навіть не підозрювала, що вона ображається на нього стільки років. Адже саме він нас в основному забезпечував, і робота не тільки весь його час забирала, а й здоров’я, як виявилося …

Як допомогти їм налагодити стосунки? Вони ж все-таки рідні люди й не відомо, скільки залишилося часу у чоловіка, можуть і не встигнути стати справжніми дочкою і батьком. Дуже прикро, що так вийшло в нашій сім’ї. Просто, коли молодий, про такі питання не задумуєшся, а варто було б.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.