Я маю два торгових місця на невеличкому базарчику в центрі нашого міста.
Я трохи вклала туди грошей, свого часу і позичила чималу суму. В одній торговій точці сама продавала овочі та фрукти, а на іншій стояла жінка, якій я платила гроші щодня.
Я не можу сказати, що розбагатіла за цей час, але дохід мала чималий, на життя вистачало і завдяки цьому, я з’їхала з орендованої кімнати і купила собі однокімнатну квартиру в місті.
Я вважала це неймовірно великим досягненням, хоча для цього прийшлося 5 років торгувати на вулиці фруктами та овочами.
Мені вже 32 роки, а я й досі самотня. Одного дня вирішила, що досить з мене базару, адже я закінчила училище і маю спеціальність бухгалтера, тому потрібно влаштовуватися на хорошу роботу і навчатися заочно, щоб отримати гарну освіту.
А на своє місце я вирішила взяти свою подругу з села. Я знала, що вона сидить без роботи, постійно скаржилася мені на непросте життя і я її пошкодувала. Ми вирішили, що вона поки поживе у мене, а потім, коли відкладе трішки грошей, підшукає собі кімнату і орендуватиме її.
Я вважала, що дуже допомогла подрузі і вона мені має бути вдячна за це, але Дарина так не вважала.
Подруга любила добре поспати, вставала пізно, хоча товар був привезений давно. Поки вона його розкладе, то люди вже й гроші наторгують гарні. А вкінці тижня, коли я стала рахувати гроші, виходить, що прибутку там ніякого немає, а навпаки.
Пройшов місяць, але нічого не змінилося, ще й відчувати Дарина у моїй квартирі стала себе, як у себе вдома.
Я вже й не знаю, що мені робити, адже, якби це була чужа людина, я б давно з нею попрощалася. Але це ніби подруга, як правильно вчинити?
Я вже зараз бачу, що вона навіть не старається щось заробити, їй байдуже до моєї справи. Дарина живе у сусідній хаті з моїми батьками, не хочеться псувати відносини між їхніми сім’ями, але й не хочу більше, щоб вона зі мною працювала.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.