fbpx
Життєві історії
Я поїхала до сестри в село автобусом, але домовилася, що назад мене забере Павло машиною. Але син не приїхав, бо невістку терміново треба було везти в обласний центр за сезонним одягом

Відколи син одружився, спокою в родині немає. Павло майже три роки в шлюбі, невістка старша за нього на два роки. Йому тоді 25 років було, нареченій, тепер уже невістці — 27. Я не перешкоджала та й як заборониш? Вирішила так: вони інша сім’я, я до них не втручатимуся.

Після весілля Павло пішов жити на територію дружини. Я в гості до них ходила лише на запрошення, а запрошували вони рідко. Воно й зрозуміло, вони мають своє життя, роботу. Щоправда, Таня вже півтора роки у декреті, онука в мене народилася. Хочеться частіше дитину бачити, звичайно хочеться. Але… Таня відразу по телефону тон змінює на крижаний, коли прошуся до онуки. І причини, щоб я не приходила завжди вагомі, поважні.

Я вже змирилася з тим, що у дівчинки бабуся тільки по мамі, а мене від дитини зовсім відлучили. Син? Син один із дівчинкою не приїжджає до мене, Таня проти. Тож бачу внучку раз на місяць-півтора.

Ростила я Пашу одна, бо стала вдовою, коли йому виповнилося 14 років. Зараз мені 54 роки, ще не на пенсії, але часто йду на лікарняні, бо не дуже добре себе почуваю.

За рік до весілля сина я дала йому грошей на покупку машини. У нього були накопичення, але тільки на старе авто. Ось я додала 70% вартості автомобіля. Тож син купив майже нову машину, якій ще й року не було. Я собі подумала – машина в сім’ї завжди потрібна, довезти, привезти, мало що…

До весілля Павло на перше моє прохання без проблем вивозив мене на щотижневі закупівлі або в передмістя, де живе моя рідна сестра. Вона нам постійно давала картоплі-капусти, інших дарів власного господарства, які ми забирали машиною.

А після того, як одружився, поїздки мої потихеньку зійшли нанівець. Спочатку і на закупівлю до гіпермаркету з сином їздила, і до сестри. Навіть везла картоплі і їм, молодим, вже не треба купувати.

Проте останнім часом Таня навмисне робить так, що їм саме в цей час треба бути на машині в іншому місці. То у свахи щось термінове, то її звідкись треба забрати.

Одного разу я поїхала до сестри сама, але домовилася, що назад мене забере Павло. Але син не приїхав, бо невістку терміново треба було везти в обласний центр за сезонним одягом.

– Мені не шкода, але нічого я тобі не дам із собою, – сказала сестра. – Хіба яблук десяток. Ну, як ти все це потягнеш? Чому Павло не приїхав?

У самої сестри дві доньки, машину не водять вони, у чоловіка сестри проблеми із зором, куди йому за кермо, послухала я сестру і так прикро мені стало, вирішила поговорити із сином. Адже не так часто я прошу мене возити.

Син вибачився за себе та за дружину, обіцяв наступної суботи обов’язково відвезти мене до тітки. А в п’ятницю Таня мені зателефонувала:

– Та коли ви вже заспокоїтеся, зрозумієте, що у нас своя сім’я і відстанете від нас? Не потрібна нам ця картопля. А Вам так складно із магазину двокілограмовий пакет принести? Чи треба неодмінно сина смикати по дрібницях? Ми живемо незалежно, у Вас нічого не просимо! Я вже не говорю, що живемо ми в квартирі, яку мені мама з татом купили. Так, і Павло живе. На моїй території. Він же не має свого житла. Але це не означає, що його мати може лізти в наше життя.

– А нічого, що їздиш ти машиною, яку сину купила я? Нічого Павло не має? Машина є, половина квартири є (я мала на увазі його частку в моїй квартирі). Свою ти теж не сама заробила! Вона, наскільки я знаю, за документами належить не тобі, а мамі з татом.

Але невістка так нічого і не зрозуміла, вона Павлові умову поставила, щоб машину продав і повернув мені гроші, а їм автомобіль її тато з мамою куплять, але щоб мене в тій машині й близько не було.

Сподіваюся, що у сина вистачить розуму прийняти правильне рішення.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page