Коли ми одружилися, відразу переїхали в нову квартиру, яку придбали за свої гроші – половину суми дала я, половину – мій чоловік. Одружувалися ми не дуже молодими, нам обом вже виповнилося по 28 років. До зустрічі один з одним, ми збирали гроші на квартиру, а потім склали їх докупи і придбали невелику двокімнатну квартиру – 56 квадратів.
Одна кімната мала бути нашою, інша – для малюка. Ми намагалися доробити в квартирі ремонт до того, як привеземо дитину додому. Коли з’явився син, все наше життя перевернулося з ніг на голову, тепер я була повністю зайнята ним.
Він спав тільки на руках, тому я була змушена постійно перебувати поруч. Не було часу, та й можливості сходити поїсти, про прибирання і прання я взагалі мовчу.
Тоді я думала, що дитина не повинна вередувати, тому при першому писку бігла до нього. Я вважала, що так чинить кожна хороша мати. А він зрозумів, що зі мною так можна і плакав при першій же спробі залишити його хоч на секунду в ліжечку.
Чоловік працював на постійній роботі з 10 ранку до 8 вечора, плюс мав свій бізнес, якому теж потрібно було приділяти час, плюс підробіток.
В результаті його майже не було вдома. Перший місяць я ще якось трималася. А потім я зрозуміла, що вже не витримую. Настав час, коли всі свої емоції і втому я почала вихлюпувати на чоловіка.
Мої батьки жили в іншій області, та ще й працювали. У вихідні приїжджала мати чоловіка, щоб помити підлогу, допомогти випрати і попрасувати. Виходила погуляти з дитиною, а я в цей час падала без сил на ліжко і просто «вирубувалася».
А з понеділка все починалося заново – безсонні ночі, гори немитого посуду, Непрасована білизна і брудна підлога. Я просила чоловіка допомогти, на що він постійно відмахувався роботою. Та й міняти свій звичний спосіб життя він, мабуть, не збирався.
Через три місяці я поїхала до батьків, щоб трохи вони мені допомогли, а коли повернулась – у нас в квартирі була свекруха. Чоловік перевіз до нас свою матір, щоб та допомагала мені по дому і з дитиною. Я була, м’яко кажучи, не в захваті такого сусідства. Марія Олексіївна люб’язно розмістилася в кімнаті нашого сина, я навіть не знала, як на це реагувати.
Свекруха втратила свою квартиру через те, що вчасно не оформила право власності. Там довга і заплутана історія, підсумком якої є те, що мама чоловіка практично не мала де жити.
Я думала, що жити з батьками ніколи не буду, що це важко і незручно, але все виявилося навпаки. Свекруха почала залишатися з дитиною, а ми з чоловіком мали можливість проводити більше часу разом, ходити в кіно і ресторани.
Всі турботи по дому – прасування, прання, прибирання вона взяла на себе. Мені залишалося тільки дивитися за дитиною. Так що не так уже й погане життя з батьками.
Минуло вже три роки, у нас з’явився ще один малюк, ми переїхали в квартиру побільше, а наша свекруха і далі живе з нами.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
