Про власний будинок я мріяла все життя, але вдалося нам його збудувати аж тепер, коли нам з чоловіком вже під 70.
Я вийшла заміж рано, в 19 років, а в 20 вже народила доньку.
Згодом у нас з’явився і синочок, ми з чоловіком були щасливі, що маємо і хлопчика, і дівчинку.
Коли ми відсвяткували 30-річчя нашого шлюбу, я вирішила їхати на заробітки в Італію.
Адже весь цей час ми жили в нашій трикімнатній квартирі, а я не переставала мріяти про будинок.
У мого чоловіка, що називається, золоті руки, він все вміє робити, тому ми суттєво зекономили на майстрах.
Я висилала чоловікові заробітчанські гроші, а він за них будував будинок, при чому, все робив своїми руками.
Будівництво тривало довго, більше 15-ти років, але за цей час я зробила доньці весілля.
Також була змушена зробити капітальний ремонт в нашій квартирі, а це теж дуже дорого коштує.
Нарешті, наш будинок був збудований, але я хотіла ще його гарно облаштувати, щоб все було якнайкраще, тому сказала чоловіку, що мушу ще рік-два попрацювати, щоб заробити на меблі і техніку.
Квартира поки за документами належить нам, але ми її залишили дітям, там живе дочка з зятем і онуком, а також з ними залишився жити і мій син.
Я сподівалася, що коли ми добудуємо наш будинок, хтось з дітей – син чи дочка, перейде жити до нас.
Але так не сталося!
Я повернулася з заробітків додому і стала кликати жити до себе дітей, і яким же було моє здивування, коли вони обоє категорично заявили, що жити в селі не будуть.
А яке ж це село? Так, окраїна міста, але що тут такого? Зате природа, свіже повітря, своє подвір’я!
Хіба в міській квартирі можна відчути всю цю красу?
Але переконати в цьому своїх дітей я не можу, вони обоє хочуть жити в тій нашій квартирі.
У дочки аргумент – моєму внуку буде далеко добиратися до навчання.
Син у мене неодружений, кажу йому, щоб він переїжджав до нас.
Не хоче теж!
Отаку маю на старість проблему: обоє дітей хочуть жити в квартирі, а в будинку ніхто.
Що мені робити, як поділити дітей майном, щоб було по-чесному і справедливо?
Та й самі ми жити не зможемо, адже ми вже літні люди, нам самим скоро буде потрібна допомога.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно