fbpx
Життєві історії
Я повернулася додому, тому що зрозуміла, що сім’я для мене найважливіше, але здається, вже пізно

Зізнаюся чесно, скільки себе пам’ятаю, стільки я хотіла виїхати за кордон на постійне місце проживання. Зараз мені 32 роки і останніх пів року я прожила в Чехії. Свідомо я туди не їхала, просто так вийшло.

Ми виїхали з України на початку березня, і кілька перших тижнів прожили в Польщі. Потім, коли кількість біженців почала стрімко зростати, моя тітка, яка вже багато років живе в Празі, покликала нас з сином до себе.

Назарчику моєму 4,5 роки. Він у нас з чоловіком дуже бажана дитина, чомусь не відразу після шлюбу нам вдалося стати батьками, ми чекали на це аж п’ять років.

Чоловік, який звичайно, залишився вдома, щодня нам телефонував. Ми дуже за ним скучали, але розуміли, що так буде краще, чи принаймі безпечніше для дитини.

Коли я приймала таке рішення, я не подумала, чим воно мені може повернутися. А повернулося все розлученням.

Але про все по порядку. Вдома у нас залишився невеликий бізнес, ми з чоловіком тримали продуктовий магазин недалеко біля нашого дому. Я поїхала, а Сергій продовжував нашу справу. Мені про все розповідав по телефону.

Про те, що не все гаразд, мені одного разу натякнула моя тітка, в якої ми жили. Вона мені сказала, що не можна чоловіків надовго самих залишати, бо в житті всяке буває.

«Ти не думай, що я тебе виганяю, живи скільки треба. Але знай, що відстань руйнує сім’ї. Я б на твоєму місці поїхала додому і подивилася що й до чого», – сказала мені тітка.

Я не хотіла їй вірити, але її слова міцно мені засіли в голові і я наважилася повернутися. А Сергію вирішила нічого не говорити.

А далі все як в страшному сні – я не могла відчинити двері своїм ключем, а коли вельми здивований Сергій відчинив, в своїй квартирі я побачила нашу знайому – Наталю. Вона похапцем зібрала свої речі і вибігла з квартири. А я від побаченого ніби оціпеніла, не могла поріг переступити.

Найгірше, що Сергій не вибачався і не просив пробачення. Навпаки, він заявив, що любить Наталю давно і йде до неї. А ще він сказав, що я невинна, і відстань тут ні до чого. Просто у нього почуття до мене згасли. Ось така історія.

Зараз ми на стадії розлучення. Я себе постійно картаю за те, що поїхала. Може, якщо б залишилася, то і сім’ю б зберегла.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page