У мого чоловіка є молодша сестра. У нас з чоловіком різниця вісім років, а з його сестрою ми однолітки. Але спілкування не складається, ми занадто різні. Аліна – дівчина дуже проста, галаслива, не дуже акуратна і доволі безпосередня. Мені ж така поведінка дуже не подобається, мені складно з нею спілкуватися.
Відколи ми одружилися, сестра чоловіка прагне стати моєю подружкою, але я не така товариська людина, як вона. Мені більше подобається проводити час в тиші і самоті. Я швачка і художник по костюмах. Працюю вдома, у нас трикімнатна квартира, одна з кімнат віддана мені під майстерню.
Так як я сама шию, мій одяг в основному ручної роботи. Просто у мене варіант або одягатися в дитячих магазинах, або витрачати багато грошей і часу на пошук одягу, або шити самій. Я вибрала третій варіант. Сестра чоловіка на кілька розмірів більша за мене, і то, що на мені вільно, їй буде в обтяжку, але це не зупиняє її від випрошування речей.
Мені ж практика обміну речами дуже не подобається. Я дуже гидлива в цьому плані людина. Навіть в магазині міряти щось неприємно, знаючи, що до мене цей одяг міряли десятки інших людей. Але сестрі чоловіка мої пояснення були байдужі. Вона вважає, що, по-перше, ми родички, по-друге, вона після себе все випере.
Можливо, я б і закрила очі на свою гидливість, просто б потім перепрала і відпрасувати річ. Але тут спливає друга проблема – Аліна дуже неакуратна з речами. Може зачепити, заляпати, порвати, її це зовсім не хвилює – ну виперу, ну зашию, що тут такого. Тільки от не всі можна відіпрати і зашити, а зачіпки дуже псують зовнішній вигляд речі.
Один раз я піддалася на її умовляння і дала свою сукню, щоб вона сходила на весілля подруги. Назад я отримала вже зіпсовану річ. Видно, що її намагалися відіпрати і підшити, але це ситуацію не врятувало. Але ж сама я цю сукню надягала всього один раз.
Після цього я твердо вирішила, що більше ніколи зовиці свої речі не дам. У мене їх не так багато, щоб розкидатися ось так. Через кілька тижнів, коли зовиця знову попросила у мене дати їй що-небудь, а то на день народження йти нема в чому, я відмовила.
Зовиця наскаржилась свекрусі і та зателефонувала мені. Мені було заявлено, що в їхній родині жадібних не люблять, що родичі повинні допомагати один одному, а я через якісь шмотки образила сестру свого чоловіка. Я постаралася пояснити, що попередню річ довелося викинути, бо вона була безнадійно зіпсована, але свекруха сказала, що я вигадую все.
Тоді я запропонувала свекрусі свій варіант – Аліна купує тканину і фурнітуру до одягу, яку вона собі хоче, а я їй пошию хоч сукню, хоч брючний костюм. Грошей за роботу не візьму, але витрати на матеріали за її рахунок.
Цей варіант їх теж не влаштував, тому що тканини коштують дорого, а вони грошима розкидатися не можуть. А я, мабуть, можу, тому що мені тканину теж не з неба сиплеться, я її купую і прекрасно знаю, що і скільки коштує.
Тепер мене демонстративно не запрошують на їх сімейні свята, чому я несказанно рада, мені і раніше там було незатишно, але все слушної нагоди не ходити не було. І у нас вдома вони не з’являються, що теж мене цілком влаштовує.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
