У нас з Олегом все складалося чудово. Ми зустрічаємося вже кілька місяців. Але останнім часом у мене закралося невелике занепокоєння. Олег приїжджав до мене на вечерю, але продуктів з собою не привозив. Я розуміла, що це неправильно, але соромилася просити його про це.
А на вихідні я їхала до нього в будинок з городом і невеликим садом. Останній раз мені довелося везти туди продукти, тому що Олег подзвонив, що і олія закінчилася і жирне м’ясо він не їсть.
І до кінця місяця, живучи на два будинки, я зрозуміла, що до зарплати не дотягну. Тому і перемагаючи сором попросила Олега купити продуктів, щоб було з чого готувати вечері. Написала список і трохи заспокоїлася. Олег не став заперечувати і по дорозі обіцяв заїхати в магазин.
В неділю я вирішила приготувати шикарний обід. Простоявши біля плити до двох годин, потім вимивши начисто кухню, я присіла біля вікна і стала чекати приїзд Олега.
Ноги втомилися, цілий день біля плити: борщ, східний плов з курячим м’ясом, салат. І, звичайно, шарлотка з яблуками. Олег приїхав близько третьої години.
– Привіт, кохана. Я купив, що ти просила, але дещо не купив, бо не було, та й м’яса нормального не знайшов. Але ось тобі десяток яєць, два стегенця, цибуля та яблука з мого городу.
Він дістав все з пакета на стіл. Я в подиві дивилася то на продукти, то на нього. Нічого, з того списку, який я йому написала, він не привіз. Я не знала, що сказати, тому що соромилася здатися невихованою, боялася, що він звинуватить мене в жадібності. Але я чітко розуміла, що з яєць, дешевих курячих крилець і яблук я нічого путнього не приготую.
– Слухай, а може мені з усього цього і зробити тобі обід, прямо зараз? Як ти думаєш, смачно буде? – не витримала я.
– Ну, що ти сердишся. Ми з тобою разом поїдемо в магазин, і ти все вибереш. Я чоловік і не вмію вибирати продукти.
– Однак, собі в холодильник ти вмієш все вибирати і в курці розбираєшся, і рибу, і м’ясо знаходиш.
– Ну припини. Я голодний, а у тебе такі запахи. Я зі сходового майданчика відчув.
Я швидко відставила все привезене Олегом і переключилася на гостинну господиню. Борщ був за особливим рецептом, Олег так його хвалив, що попросив добавки. Плов теж вдався, розсипчастий, зі східними спеціями. Ну і, звичайно, шарлотка і ароматний чай. Після обіду Олег запитав:
– А плов ще залишився?
– Так звичайно. Дочка прийде ввечері ще поїсть, ну і там на всіх вистачить.
– А наклади мені в контейнер на роботу. Дуже він у тебе ароматний і в міру соковитий, пальчики оближеш.
– Я дуже рада, що тобі сподобалося.
– Але знаєш, м’яска замало. Я люблю, коли прямо кусками. Знаєш, в інших домах мене краще годували…
Я навіть не відразу зрозуміла про що він говорить, а коли до мене дійшло, я оторопіла.
– Що ти сказав?
– У моєї колишньої… так прямо шматок м’яса завжди мені на тарілку…
Я різко розвернулася, знайшла пакет, склала всі його продукти в нього.
– Так ти кажеш, краще?
– Ну так. А що таке? Навіщо цей пакет?
– Двері відкриті. Іди туди, де краще годують.
Олег зрозумів, що я не жартую, тому пробував якось викрутитися, але було вже пізно – більше я про цю людину навіть чути нічого не хочу.
Фото ілюстративне – podrobno.
