Моя невістка мені відразу не сподобалася, але я вирішила, що не буду втручатися в життя сина, щоб потім він не звинувачував мене в тому, що я йому життя зламала.
Одружився син ще 8 років тому, тоді ще був живий мій чоловік. Наша сім’я була доволі забезпеченою, крім квартири, в якій ми жили, у мене була ще одна квартира, яка дісталася мені у спадок від моєї мами.
Це житло я з самого початку планувала віддати синові. Але коли я познайомилася з Інною, яка тоді ще була лише нареченою сина, я відразу передумала.
Дивлячись на майбутню невістку, я не була впевнена, чи проживуть вони довго разом. Тому я не стала нічого переписувати на сина, вирішила, що і так рано чи пізно все йому дістанеться.
Після весілля я впустила молодят в квартиру, але з умовою, що вони платять лише комуналку, а решту збирають на своє житло.
Проте, минуло 8 років, а віз досі там. Нічого вони не назбирали, і все через невістку, яка виявилася дуже ледачою.
Інна лише про себе і думає, коли не прийду – вона сидить в своєму телефоні.
Гроші вона на дурниці, без яких спокійно можна обійтися, витрачає. Речі нові собі постійно купує, у неї шафи тріщать, вже нема куди складати все це. Про салони краси не забуває, лишає там тисячі гривень.
Син зарплату додому приносить, все до останньої гривні дружині віддає, а вона протринькає все, і потім його знову пиляє, що грошей немає.
Чотири роки тому невістка народила дитину. Зараз онук вже в садочок пішов, а Інна нарешті на роботу вийшла, і теж вже щось заробляє. Тільки їй цих грошей не вистачає.
А синові гроші всі йдуть як у воду, нічого вони відкласти не можуть. І я вважаю, що це невістка винна. Бо мудра жінка вміє гроші скласти.
Та я не втручалася, все чекала, коли син сам наведе порядок в своїй сім’ї.
Коли раптово не стало мого чоловіка, я ледве це пережила.
Потім я вирішила справити поминки, 9-й день. Зібрати родичів, друзів, сусідів. Зателефонувала я і невістці, хотіла про допомогу попросити. А вона мені відмовила, сказала, що їде до подруги святкувати її день народження.
Інна так і не приїхала ні щоб мені допомогти, ні на поминки. Син сам приїхав, з онуком. Було помітно, що йому незручно за поведінку дружини, але ми цю тему тоді не зачіпали, бо було не до того.
А через тиждень після цього невістка таки завітала до мене в гості. Торт навіть принесла. Я думаю – з чого б це? Напевно, їй точно щось від мене треба.
І я не помилилася. Невістка сказала, що у них є до мене серйозна розмова. Вона хоче, щоб я свою квартиру на сина переписала, вже.
– Ми так не домовлялися, – нагадала я їм. – Ви мали на своє житло збирати!
– Ага, з чого б нам збирати? Ви що, не бачите, який час зараз важкий? – стала плакатись невістка.
Я знову їм повторила те, що казала 8 років тому – нехай збирають на своє житло!
А невістці я порадила навчитися фінансової грамотності, бо у неї з цим явно проблеми.
– Ти, Інно, не вмієш поводитися з грошима. Потрібно стримати свій апетит і тоді все вийде, – порадила я їй.
Невістка образилася, навіть висловила невдоволення, що я заглядаю в її гаманець.
Як не дивно, але син став на сторону своєї дружини.
Мені прикро. Що я роблю не так?
Вигнати зі своєї квартири я їх не можу, адже це мій син, і мій онук. Син дружину не покине через дитину. Будуть по знімних кутах блукати. Тоді невістка його зовсім заїсть.
От що робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
