Мій чоловік – прекрасна людина. Усі подруги мені навіть заздрять. Він завжди прийде на допомогу усім, хто цього потребує. Всіх знайомих він безкоштовно розвозить на своїй машині в аеропорти і на вокзали в будь-який час дня і ночі. Дає гроші в борг, якщо комусь не вистачає. Олег справді добре заробляє, тому вважає, що він може собі це дозволити.
Ходить до самотніх жінок-колег лагодити комп’ютери і допомагати з ремонтом. З друзями він часто відвідує бари, оплачуючи загальні рахунки, адже вони отримують набагато менше нього.
Сусіди відгукуються про нього дуже добре, він ввічливий і усміхнений, відкриє двері в під’їзд і допоможе донести сумки до квартири. До моєї мами, своєї тещі, чоловік має дуже шанобливе ставлення. Всі мої родичі вважають, що мені дуже пощастило знайти такого ідеального чоловіка.
Я теж певний час вважала свого чоловіка ідеальним, але тепер серйозно подумую над тим, щоб з ним розлучитися. Хтось може назвати мене невдячною дружиною, яка не вміє оцінити своє щастя. Але справа в тому, що тільки в спілкуванні з чужими людьми він такий поступливий, ввічливий і уважний.
У своїй сім’ї чоловік поводиться зовсім по-іншому. Вдома, здебільшого, він сидить за комп’ютером і грає в ігри або переписується з численними друзями на фейсбуці, обговорюючи їх проблеми.
Грошей на потреби сім’ї він виділяє мало, адже, на його думку, є більш нужденні, ніж ми – його дружина і дитина. Ремонт в нашій квартирі я роблю сама, він не допомагає мені навіть переклеїти шпалери. Тому у мене неодноразово з’являлася думка, а навіщо мені взагалі такий чоловік.
Я кілька тижнів просила його повісити вішалку для одягу в коридорі на два шурупа, у нього не знайшлося на це часу і в підсумку мені допоміг батько. Таких прикладів можна навести безліч.
А нещодавно взагалі був випадок, який вивів мене з рівноваги. Я попросила чоловіка, щоб він відвіз мене в магазин, тому що у нас закінчилися продукти. Чоловік відмовився, тому що пообіцяв відвезти чергову колегу в аеропорт. І так завжди – ми для нього на другому місці. Таке ставлення чоловіка до родини і до мене просто дістало.
Я хочу розлучитися, але ніяк не можу наважитися, бо знаю, що всі родичі засудять мене за цей вчинок, адже навіть моя мама вважає, що я перебільшую проблему і наговорюю на таку гарну людину, як мій чоловік.
Виходить, що така людина є ворогом у власній родині, ставлячись до чужих людей так, як повинен відноситься до своїх близьких.
Чому так відбувається? Невже моєму чоловікові важливіша думка громадськості про нього, ніж благополуччя рідних? І чи можливо щось змінити в цій ситуації?
Фото ілюстративне – askgirls.
