Я вже більше року зустрічаюся з хлопцем, справа йде до весілля, в планах у нас воно буде влітку цього року. Зараз ми живемо кожен у своїх батьків, а питання – де ми будемо жити після весілля ще не вирішене.
Мої батьки одружені вже 27 років. Але в обох це другий шлюб. Я і мій молодший брат – спільні діти матері і батька. А ще у тата є старший син від першого шлюбу і ми ніколи з ним не спілкувалися. Так з самого початку вирішила мама.
Перша дружина батька через стан здоров’я частково втратила працездатність і зажадала збільшити аліменти на утримання їх з татом спільного сина, та ще постійно наполягала на тому, що він повинен ще грошей надіслати. Так що маму я частково розумію.
Недавно не стало тітки моєї мами. Вона все життя була самотня. Дітей у неї не було, так що її однокімнатна квартира пів року тому дісталася моїй мамі. Моєї бабусі по маминій лінії давно немає на світі, власне, живемо ми в її квартирі.
А бабусі по батькові не стало всього через місяць після маминої тітки. І після неї теж залишилася однокімнатна квартира. Її успадкував батько.
Мама думала, що вони залишаються в нашій квартирі, а успадковані ними квартири відповідно будуть нам з братом. Але тато, зам’явшись, сказав, що він хоче і своєму старшому синові хоч щось залишити. Тут мама не витримала і сказала все, що думає з цього приводу.
Вона сказала, що нічого не бажає знати про того сина і у нього є мати і бабуся по материнській лінії, ось хай і залишають йому спадок. Тим більше, що йому вже більше тридцяти років, і він сам вже може заробити на житло. І так йому мало не пів зарплати віддавали до 18 років.
Я підтримувала батька, але знаючи круту вдачу матері, не хотіла втручатися. Та й квартиру окрему хотілося. Куди ж ми з чоловіком підемо жити?
У підсумку, погодилася, щоб мама потай від батька оформила квартиру її тітки на мене. Вона сказала, що батькові нічого не залишиться, як те ж саме зробити зі своїм спадком, оформивши його на мого молодшого брата. А його син – це чужа нам всім людина. Батько бачив його ще дитиною.
Але вийшло зовсім по-іншому. Коли батько дізнався про все, сильно образився. Сказав, що тепер свою однокімнатну квартиру повністю віддає старшому синові. А я, як порядна людина, повинна продати подаровану мені квартиру, і поділитися з братом грошима. Ще й брат образився, що йому нічого не сказали. Став на бік батька і переїхав зі своєю дівчиною на знімну квартиру.
Я не хочу, щоб через спадщину ми перестали спілкуватися з братом, тим більше батьки вже мало не розлучаються. Батько сказав, що рішення свого не змінить, а винні в цьому ми з мамою. Мати поставила йому умову, інакше розлучення. Шкодую, що не переконала маму на самому початку.
Підкажіть, як виправити таку ситуацію? Чи вже пізно?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
