fbpx
Життєві історії
Я подумала, якщо чоловік про мене не дбає, і я про нього не буду. Тому вирішила сховати від нього каву, буду пити її одна, коли він на роботу піде. Я вирішила заховати банку на кухонній шафі. Але дотягнутися до верху мені не вдалося, банка раптом вискочила у мене з рук і полетіла вниз

Я вийшла заміж 20 років тому. З чоловіком ми живемо добре, але це вже зараз. А колись, як ми тільки одружилися, ми жили не так добре. От і пригадала я нещодавно собі один випадок.

У 90 ті, як ми тільки зійшлися, часи були важкі. Моєму чоловікові замість зарплати часом видавали пачки макаронів. Жили впроголодь. І ось одного разу мені вдалося за невелику суму продати свою картину. На виручені гроші я купила додому трохи їжі і велику бляшанку кави, без якого буквально жити не могла. У нас з чоловіком на той момент були дуже погані відносини, ми притиралися один до одного і між нами часто з’являлися непорозуміння.

І я подумала: «Ось ще, не вистачало, щоб він мою каву пив. Про мене не дбає, і я про нього не буду. Сховаю кави подалі і буду пити одна, коли він на роботу піде». Я вирішила заховати банку на кухонній шафі. Але дотягнутися до верху мені не вдалося. Я підставила табуретку. Встала на неї, тримаючи в руках банку, потягнулася. Але банка раптом вискочила у мене з рук і полетіла вниз.

І тут сталося щось дуже дивне. Час ніби сповільнився. Я бачу, як банка повільно падає, і думаю: «Нічого – підніму!» Але тут у неї розкривається кришка, і я бачу, як кавові гранули висипаються. Але я думаю: «Ну і що, підлога чиста. Акуратно все до крихти зберу на папір і пересиплю назад в банку». Але бачу, що кава висипається не на підлогу, а в собачу миску з супом.

І тут до мене раптово дійшло, що все це – покарання за мою жадібність, за те, що я думаю лише про себе. Каяття пронизало мене наскрізь. Я усвідомила, як низько впала, і розплакалася.

Шкода було не кави, а чоловіка – за те, як погано я до нього ставилася. Виходить, що, коли банка вислизнула у мене з рук, я була однією людиною, а коли кава виявився в супі – іншою. Я насилу заспокоїлася, але все одно було неприємно. Тут пролунав телефонний дзвінок.

Дзвонив Сергій, друг мого чоловіка. Попередив, що той після роботи зайде до нього в гості, і додав: – Ти теж приходь обов’язково. Я чекаю. Я одяглася і попленталася до нього, все ще переживаючи. Натиснула на кнопку дзвінка. Двері відчинилися. Сергій стояв, ховаючи праву руку за спиною.

– А у мене для тебе подарунок! – сказав він. Раніше він ніколи не робив мені подарунків. Що раптом сталося?

– Який подарунок, Сергію? Я не заслуговую нічого, – сумно промовила я. Тут він витягнув руку з-за спини, і я побачила таку саму велику бляшанку кави, як та, яку я недавно упустила.

Я була вражена. Не могла повірити своїм очам. Тільки й запитала:

– Чому? Як?

– Не знаю, – чесно відповів він, – просто раптом захотілося тобі це подарувати. Знаю, як ти каву любиш. Але я вже знала, чому він купив цю банку в подарунок. Тому що там, нагорі мене пробачили. Напевно, мій ангел-хранитель підстроїв цю ситуацію, щоб я все усвідомила і стала кращою. А коли розкаялася, мені повернули каву. Тільки тепер вже я його не ховала, а поставила на саме видне місце.

Фото ілюстративне – freepik.

facebook