fbpx

Я пішла до своїх батьків і спробувала позичити у них гроші, так як у мого чоловіка виникли фінансові труднощі. Коли мама почула, навіщо вони мені, відразу відмовилася. А батько взагалі почав наполягати на тому, щоб я розлучалася з своїм чоловіком. Живемо ми в квартирі, яку подарували нам мої батьки, дітей у нас немає, я сама на себе заробляю, та ще й маю віддавати його борги

Відразу після нашого весілля мені зателефонував брат чоловіка і повідомив, що ми винні йому гроші. То ж поки у нас є гроші, витягнуті з весільних конвертів, він просить нас їх йому повернути. Йшлося про суму в кілька тисяч гривень.

Я запитала свого чоловіка, що це таке, а він відповів, що і справді заборгував братові, тому просить мене віддати борг, ми ж тепер родина і бюджет у нас спільний. Мені нічого не залишалося, як тільки віддати ці гроші, бо не хотілося якось з перших днів псувати відносини з родичами.

Відтоді мій чоловік часто робив щось, не порадившись зі мною. Ось недавно позичив гроші у своїх батьків. Я навіть нічого не знала, до тих пір, поки мені не подзвонила свекруха. Я тільки підняла слухавку, а вона відразу почала голосити і звинувачувати мене не зрозуміло в чому. Спочатку я не могла зрозуміти, що відбувається, але коли мова пішла про позичені гроші, я відразу все зрозуміла.

Я була ошелешена, чоловік знову взявся за своє. Адже можна було мені хоча б розповісти, щоб я хоча б знала, чому я вислуховую докори від свекрухи. Я спробувала спокійно говорити зі свекрухою, але вона явно тільки почала свою промову. З її слів виходило, що ми б без них пропали, бо вони нас годують і одягають. Де ж це бачено, щоб діти позичали гроші у батьків, замість того, щоб самим чимось допомогти батькам.

Але все це не правда – я працюю на роботі і сама себе забезпечую. Я зрозуміла, що мене ніхто слухати не збирається, тому просто кинула слухавку. Але свекруха ось уже кілька днів телефонує мені, питає, коли чоловік поверне борг. Вже навіть не знаю, що їй відповідати.

Розмова з чоловіком не дає ніякого результату. Він тільки відмахнувся і сказав, що якось потім віддасть борг. Але я то чому повинна вислуховувати докори від його матері? Адже вона йому чомусь не дзвонить. Напевно, розуміє, що нічого від нього не доб’ється. А ось мені хоч нерви попсувати можна.

Ось завжди чоловік щось зробить, а мені потім розсьорбувати. Свекруха знову зателефонувала, і я запитала, чому вона втягує мене в їх з сином справи. Вона ж з ним домовлялася і гроші йому давала, а не мені, ось нехай до нього і дзвонить. Але свекруха вважала, що раз ми родина означає, разом приймали це рішення і це наш з чоловіком спільний обов’язок. Пояснювати їй, що я навіть не знала про те, що чоловік позичив у них гроші, не було сенсу. Свекруха б ще й звинуватила мене, що я погана дружина, раз нічого не знаю про вчинки чоловіка.

Загалом, розмова зі свекрухою, точно так же, як і з чоловіком нічого не вирішила. Грошей у мене зараз немає, бо зарплату зменшили, в зв’язку з останніми подіями, що відбуваються в країні і в світі. Інакше я б просто віддала цей борг, аби від мене відчепилися.

Мені вже набридли щоденні голосіння свекрухи. Не знаю, як мені вирішити проблему з цим боргом. Чоловікові кожен день нагадую, але у нього одна відмовка: поки що немає грошей. Не розумію, навіщо взагалі було зичити, якщо знав, що не зможе віддати тоді, коли домовився. І чому наслідки його безвідповідальності зачепили мене?

Я пішла до своїх батьків і спробувала позичити у них гроші. Коли мама почула, навіщо вони мені, відразу відмовилася. А батько взагалі почав наполягати на тому, щоб я розлучалася з своїм чоловіком. Живемо ми в квартирі, яку подарували нам мої батьки, дітей у нас немає, я сама на себе заробляю, та ще й маю віддавати його борги.

Я не сумніваюся, що чоловіка, ситуація, яка склалася, влаштовує. Свекруха злість на мені зганяє, на те, що я йому кажу, уваги він не звертає. Чоловіка не хвилює, як мені жити з цим. Я дивуюся його спокою. Всі ведуть себе так, ніби це я гроші зайняла і не віддаю, а не чоловік.

Що мені тепер зробити, що б свекруха перестала мені надзвонювати? Я вже втомилася від їх розборок. А може мій батько і справді має рацію – треба розлучатися, поки не пізно?

Фото ілюстративне – humaverse.

You cannot copy content of this page