З Михайлом я познайомилася в дуже молодому віці. Я вчилася в коледжі, він був старшим братом моєї подруги. Тоді мені здавалося, що я закохалася, то ж коли хлопець запропонував мені виходити за нього заміж – я погодилася. Поруч з Михайлом я відчувала себе спокійно і впевнено. Ми повінчалися в церкві. Після одруження ми почали жити у квартирі, яку чоловікові віддали його батьки.
Від Михайла віяло спокоєм і надійністю, то ж ми відразу наважилися народжувати дітей. Спочатку я народила красуню дочку, а через рік синочка. Вся фінансова сторона тепер лягла на плечі чоловіка. Він практично пропадав на роботі, щоб забезпечити сім’ю. Мені було дуже складно з двома маленькими дітьми. Допомагати особливо не було кому, адже мої батьки жили далеко, чоловік з ранку до ночі на роботі. Свекор і свекруха хоч вже і пенсіонери, але ще працюють, тому вільного часу теж в обріз.
А потім я почала підозрювати, що у чоловіка з’явилася інша жінка. Він не говорив нічого, але я це відчувала. Ми стали чужими, жили заради дітей. За роки, проведені в декретній відпустці змінилося дуже багато чого. Змінилася моя зовнішність, а головне – змінився мій внутрішній світ. Я поступово усвідомила, що не люблю свого чоловіка і не готова прожити поруч з ним залишок свого життя. Його почуття до мене теж охолонули. Тримали нас разом тільки діти. Але вони швидко ростуть і все прекрасно розуміють.
Мені було неймовірно складно зважитися на цей крок першою, але після року сумнівів, я пішла від чоловіка. Але Михайло, здається, навіть зрадів, що я прийняла таке рішення, бо сам не міг наважитися мене кинути, хоча і хотів. Діти залишилися зі мною. Перший час ми жили у моїх батьків, потім переїхали на знімну квартиру.
Я вийшла на роботу і почала вести документацію приватних підприємців на дому. Моїх доходів вистачало на життя мені і малюкам. Я, нарешті, відчула свободу, якої мені так не вистачало. Чесно скажу, я не шкодую про розлучення. Цей шлюб був помилкою, але я занадто пізно це усвідомила. Звичайно, діти не повинні страждати через наші помилки. Їм однаково потрібні і мама, і тато.
Спочатку колишній регулярно бачився з дітьми, забирав до себе на вихідні. Ми не розлучилися ворогами, спокійно могли перебувати в одному приміщенні і спільно вирішувати проблеми, що стосуються дітей. Але все різко змінилося, коли я знову вийшла заміж. На роботі я зустріла чудового чоловіка Артема. Він теж розлучений, але без дітей. Артем і справді той чоловік, на якого я чекала все своє життя. Моїх дітей він сприйняв, як рідних. А ось діти, хоч і відносяться до нього з повагою, хочуть бачити рідного тата.
Михайло якось дивно відреагував на те, що я знову щаслива. Колишній нічого прямо не говорить, але знаходить всякі причини, щоб не бачитися з власними дітьми. Думаю, причина в тому, що моє особисте життя налагодилося. Можливо він досі любить мене і просто ревнує? Або злиться, що я так швидко знайшла собі чоловіка? Але я не відчуваю провини за собою, адже я чоловікові не зраджувала, навіть в думках такого не було. Думаю, я заслуговую бути щасливою. Але чому за це мають розплачуватися наші діти, чому Михайло цього не розуміє, що він і далі залишається для дітей єдиним рідним батьком.
Фото ілюстративне – lady.tut.by.
