fbpx

Я переїхала до сина з невісткою, щоб допомогти доглядати за онуком. Я не раз розповідала Світлані, як ми робили овочеві та м’ясні пюре без сучасних блендерів, годували дитину свіженьким і корисним. Але вона і далі тягне додому ці баночки з магазину. В результаті я перестала з нею сперечатися, робила все сама. Замість дякую, невістка сказала мені все, що про мене думає. Просила більше до них не приходити. Отака вдячність

Я вже майже рік не бачилася з онуком. Невістка не бажає зустрічатися зі мною. І все через те, що я хотіла їм допомогти. Минулої весни син зателефонував мені і запропонував переїхати на кілька місяців до них, щоб допомогти з немовлям. Невістка разом з сином закінчують останній курс університету. Потрібно посидіти з малюком, щоб дати можливість їй отримати диплом ще цього року.

Світлана, моя невістка, родом з села. У її батьків велика господарка – кури, корови, свині, то ж її мама не може все це залишити і приїхати до неї. А я нещодавно вийшла на пенсію, то ж часу у мене багато. Після весілля ми молодятам купили нехай однокімнатну, але свою квартиру. У мене варіантів не було, я розуміла, що допомогти – мій обов’язок.

Не вагаючись, я переїхала до сина няньчити маленького онука, і допомогти невістці закінчити університет. Якось так вийшло, що я відразу взяла все в свої руки, невістка не заперечувала і навіть з радістю усунулася від всіх турбот по дому. Крім дитини, в мої обов’язки входило готувати, прасувати, прибирати, мити підлогу – немало, я вам скажу. Невістку до роботи я воліла не залучати. Якщо людина не розуміє, що вона – господиня і теж повинна щось робити по дому, то як їй це поясниш? Я вирішила, що краще тихо все робити самій.

Але є речі, які повинна робити сама невістка, наприклад, годувати малюка. Я коли бачу, як вона, начитавшись інтернету, це робить, ледь стримуюся і виходжу на кухню. В результаті її погодинної правильної системи харчування по інтернету, дитина набирає вагу дуже повільно. У нас як колись було – плаче дитина, треба годувати.

Їжа з баночок – ще одна річ, яку прийняти не можу. Я проти цих, невідомо чим напханих банок з великим терміном придатності, не впевнена, що там містяться лише корисні речовини. Я не раз розповідала Світлані, як ми робили овочеві та м’ясні пюре без сучасних блендерів (м’ясорубка, сито), все свіженьке. Але вона і далі тягне додому ці баночки. В результаті я перестала з нею сперечатися, робила все сама.

Прекрасно знаю, що мій син не ідеал: буває ледачий (зранку не добудишся), не акуратний – це мої промахи у вихованні. Тому, коли критика на сина просто лилася рікою, я мовчала і не говорила невістці – сама вибирала, я тобі його не нав’язувала.

Звичайно ж, в результаті спільного проживання ми почали збирати образи один на одного, в сім’ї почастішали сварки. Няньку наймати у них немає грошей, син один працює, і ще вчиться. Зрештою, не вона мені, а я їй потрібна, щоб закінчити інститут! Невже мені хочеться жити тут, в цих жахливих умовах, спати на кухні однокімнатної квартири. То ж я заспокоювала себе – потрібно ще трохи потерпіти.

Але з кожним днем нам все важче знаходитися в одній квартирі. Світлана взагалі не має звички мити посуд, дістає з холодильника каструлі, сковорідки, перекладає їжу в тарілки, кладе брудний посуд в раковину і йде. Сидить, гризе насіння, руки з сіллю. Я помила дитину, кличу невістку помазати малюка кремом. Заходить в кімнату, облизує «солоні» пальці, і бере крем до рук. Я не витримала, зробила зауваження, знову сварка.

Я хотіла бути гарною свекрухою, я не вважаю, що була поганою, коли жила у невістки! Але ми постійно сварилися. Таких історій було багато. Я ледве витримала. Коли невістка отримала диплом, то замість дякую сказала мені все, що про мене думає. Просила більше до них не приходити. Отака вдячність.

Фото ілюстративне – interfax.

You cannot copy content of this page