Я давно вдова, маю єдиного сина. І я сподівалася, що саме Богдан стане мені в старості надійною опорою. Але натомість через сина у мене лише одні проблеми.
16 років тому Богдан одружився, я дуже цьому раділа, бо невістка, Наталя, мені дуже подобалася. Вони мені подарували двох чудових онуків.
Я нею, як невісткою, була дуже задоволена, вона і господиня дуже вміла, і мама турботлива, і людина дуже хороша, у нас з нею відразу гарні стосунки склалися, Наталя мене не інакше як мамою називала.
Але через 10 років шлюбу мій син захотів змін – з Наталею він розлучився, і одружився з іншою жінкою, яку привів в наш дім.
Нова дружина сина, Галина, мені зовсім не подобається, але Богдан мене відразу попередив, що це його вибір, і я повинна його прийняти.
Разом вони вже майже 6 років, є двоє діточок. Але його перша дружина, Наталя, теж живе в нашому селі, і теж ростить двох синів, моїх внуків.
Після розлучення Наталя з дітьми повернулася до своєї мами, живуть вони на сусідній вулиці, і я добре бачу, що справи у них не вельми.
Син проти, щоб я до них ходила і допомагала, тому я це роблю нишком, щоб він не дізнався. Я його зараз взагалі не впізнаю, впевнена, що це Галина так погано на нього впливає.
Будинок нам з сином належить в рівних частках, але я не працюю, тому живу за кошти сина. Все, що у нас є, це він добудував і зробив за свої гроші, тому і господарем в домі вважається він.
А мені нічого не залишається, як змиритися з тими рішеннями, які син приймає, хоч вони мені і не подобаються зовсім.
Наталі на їхніх спільних дітей син платить аліменти, але це невелика сума.
Галина забороняє більше давати, і Богдан її слухає. От я і вирішила, що буду таємно допомагати першій невістці і своїм внукам.
Йду в магазин, купую продукти на одну суму, а сину кажу в два рази більшу. Прошу у нього собі на одяг чи побутові речі, мені він не відмовляє, хоч невістці це і не подобається.
Я купую собі по мінімуму, а решту відкладаю. А коли син на роботі, йду до першої невістки додому.
Спочатку Наталя від грошей відмовлялася, боялася, що як син дізнається, то я через це матиму неприємності. Просто вона була і залишилася дуже чесною людиною.
Але я її переконала, що все справедливо, адже я не кому-небудь, а рідним внукам даю. Якщо батько про них забув, то бабуся має попіклуватися.
Хоч мені і страшно, але я впевнена, що все роблю правильно. Наталі важко двох дітей одній тягнути, навіть з аліментами, тому я і допомагаю, нехай це і не зовсім чесним шляхом. А що робити?
Треба тільки придумати, що я скажу Богдану, на випадок якщо він, все-таки, про це дізнається.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.