Я людина немолода, в житті всяке бачила, в розкоші ніколи не жила, тому навіть собі не уявляла, що можна робити якийсь поділ, особливо їжею, якщо ми живемо разом. Я вважаю, що якщо люди живуть в одній квартирі, то і харчуватися вони повинні разом, ділити продукти на «твоє-моє» на спільній кухні – це неприпустимо, зрештою, у нас сім’я.
Коли син одружився, я дозволила йому привести невістку в нашу двокімнатну квартиру. Так і живемо всі разом вже 4 роки – з невісткою Галиною і дворічною внучкою. Тісно, звичайно, але реальних перспектив роз’їхатися немає. Працює один син, зарплата у нього невелика.
Навіть якщо невістка вийде на роботу, на її зарплату медсестри квартиру вони теж не куплять. І я пенсіонерка, нічим допомогти їм не можу. Тому про окреме житло для молодої сім’ї поки і мови не може бути.
Хоча, звичайно, таке життя не подобається ні мені, ні невістці з сином. Якби ти не старався, а час від часу таки проскакують непорозуміння між нами – ми ж з невісткою цілими днями сидимо вдома разом. Плюси в цій ситуації теж є – весь час хтось вдома, наприклад, є кому збігати в магазин, якщо щось терміново треба, невістку я без проблем відпускаю у термінових справах, а сама залишаюся з дитиною.
Непорозуміння між нами, як легко здогадатися, в основному виникають з побутових питань. А точніше сказати, на кухні. Молоді то посуд за собою не помили, то плиту залили і не прибрали відразу, то сковорідку не ту взяли, то хтось з’їв з холодильника щось, призначене не йому. І не те щоб лаялися через зайвий з’їдений шматок, ні. Однак, коли відкриваєш холодильник і не знаходиш яєць, які ще дві години тому точно тут були, і які ось саме зараз потрібні конче – буває прикро.
Одного разу саме так і сталося, я пекла пиріг, все вже приготувала і виявила, що нема яєць. Я запитала невістку, чи вона їх гне брала, а вона дуже образилася, мовляв, бабуся два яйця онучці пошкодувала.
От невістка в запалі і запропонувала розділити холодильники і харчування взагалі. Тепер ця її пропозиція не на жарт образила мене. Здавалося б, все чудово – кожен готував би собі, мив свій посуд, розпоряджався своїми продуктами і точно знав, скільки чого лежить в холодильнику. Але я категорично проти такої постановки питання. Що це взагалі за порядки?
Я в молодості в гуртожитку жила з чужими людьми і ми не ділили, де моє, а де твоє. А тут – сім’я!
У мене просто в голові таке не вкладається, щоб в сім’ї ділити продукти. До того ж дитина росте, як дворічній дівчинці поясниш, що це яблуко не наше, його брати не можна. Та я б ніколи і не стала ховати їжу від рідної онуки.
До того ж для другого холодильника в кухні немає місця. Так у них і другий набір посуду ніде зберігати, за великим рахунком. Кухня у нас невелика.
Крім того, роздільне харчування вкрай невигідно, насамперед для невістки з сином. Щоб зекономити, я їжджу за продуктами на ринки і в різні магазини, шукаю акції і знижки. У невістки часу на це немає, Галина з дитиною найчастіше заходить в найближчий до будинку магазин, і ціни там ого-го. Якщо там купувати і овочі, і м’ясо, молоді не зведуть кінці.
А ще, я вважаю, спільні обіди зближують. Сіли, поговорили, чайку попили – і веселіше стало. Але бачу, що молоді налаштовані рішуче відмежуватися від мене. Мені це дуже образливо, ось яка їхня дяка за те, що я пустила їх в свою квартиру.
Фото ілюстративне.
