У нас з сестрою, на жаль, ніколи не було взаєморозуміння і тісних родинних стосунків. Але зараз такий час, що пора забути про всі дрібні непорозуміння і якось триматися разом, та моя сестра навіть в цій ситуації залишається холодною і відстороненою.
Світлана старша за мене на два роки. Вона першою вийшла заміж, а через кілька років і я створила сім’ю. Сестра відразу пішла жити до свого чоловіка, у нас це називають пішла в невістки. Іван, наш зять, з перших днів зробив чітке розмежування: до них в гості приходити не можна було, і до нас він теж не любив ходити.
Я пам’ятаю перше Різдво, коли мама їх запросила до себе, і дуже засмутилася, що вони не прийшли. Іван тоді пояснив, що у нього є своя мама, і всі сімейні свята вони будуть проводити з нею.
Моя мама тоді дуже плакала. А потім з часом ми вже всі звикли до того, що Світлана з нами нічого не святкує і не хоче особливо спілкуватися.
Коли я вийшла заміж, мій чоловік швидко знайшов спільну мову з моїми батьками. Ми жили відразу окремо, бо в чоловіка була своя квартира, але всі свята ми проводили з моїми і його батьками. Кликали їх до себе, для мене це було дуже важливо, щоб в такі дні вся родина була разом.
Років 15 тому мої батьки придбали собі квартиру в обласному центрі, а будинок, в якому ми всі колись жили, вони оформили на мою старшу сестру. Світлана порадилася з своїм чоловіком, і вони вирішили будинок продавати.
Я бачила, як батькам прикро, вони не сподівалися, що сестра так швидко продасть наше родинне гніздечко, та дороги назад не було – майно вони віддали сестрі, а вона вже розпорядилася ним на свій розсуд.
Зрозуміло, що якщо сестрі батьки віддали будинок, то мені вони вирішили відписати свою квартиру. І саме це дуже не сподобалося сестрі. Вона вважає, що теж має мати частку в квартирі батьків. Впевнена, це її чоловік так думає, а сестра звикла робити все, що він скаже.
Тоді, коли вони продали наш будинок, вони могли за ці гроші собі квартиру купити. Нехай не трикімнатну, як у наших батьків зараз, але на одно- чи двокімнатну вистачило б точно. Але гроші розійшлися, і тепер сестра претендує на свою частку в батьківській квартирі.
Я якось запитала сестру, скільки разів вона батьків до себе в гості запросила за той час, коли вона заміжня. З того, що мені відомо – один чи два рази! Ось як так? А батьки наші не молодіють, їм увага потрібна, і допомога.
Вони так радіють, коли ми збираємося у мене за родинним столом на свята. Особливо душевно у нас на Різдво – ми колядуємо, мій тато знає багато старовинних колядок, він і мене з чоловіком їх навчив, і моїх дітей. Після таких зустрічей на душі стає по-особливому тепло. Це і є справжнє родинне тепло.
Шкода, що сестра нас в цьому не підтримує. Для неї і її чоловіка є важливими тільки гроші. Але я не збираюся з нею нічим ділитися, адже свою спадщину вона вже отримала. Ну хіба не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.