fbpx
Життєві історії
Я ось з тобою, Ірино, вийшла на вулицю, вигуляти собаку, а о восьмій вечора мені потрібно повернутися додому, адже якщо мій чоловік прийде і дізнається, що зять не знайшов собі роботу сьогодні, то скаже, щоб він покинув наш дім. А що тоді донька моя буде робити? У неї маленька дитина, чоловіка вона собі не знайде більше. То я мушу годувати і забезпечувати свого зятя

– Так що у тебе сталося вдома? Знову твій зять? Давай розповідай швидше. Можливо, якась порада потрібна, чи допомога?

В невеличкомуспокійному парку йшли дві подруги років 55-ти, вигулювали собак. Вихованці носилися наввипередки неподалік, а жінки повільно йшли по доріжці до ставка і мирно розмовляли.

– Ох, Ірино. Ну звичайно зять, хто ще. Мав сьогодні дзвонити з приводу роботи. Батько наш домовився зі своїм приятелем, якому терміново людина потрібна для роботи на складі. Хороша робота, велика компанія, стабільна заробітна плата. Посада непрестижна, так, але можна ж було влаштуватися туди і рости! Нормальний варіант, я вважаю, нашому Михайлу потрібно було тільки зателефонувати туди. Сьогодні рано на роботу йшла, кажу, Михайле, прямо в дев’ятій ранку бери телефон і дзвони, там вже за тебе домовилися, але тобі потрібно зателефонувати ще самому. «Так, так, обов’язково». Увечері прийшла, кажу, ну що там, як? Додзвонився? Ні, каже! Не зміг!

– Хм. Що він «не зміг»? Додзвонитися, чи що? Ну, він дає, звичайно. У наш час не змогти додзвонитися – це, звичайно, сильно, так.

– Ірино, я не знаю вже, чого він не зміг, бачити його не хочу, руки опускаються! Я зараз все йому сказала, що думаю, перед тим, як на вулицю зараз піти! Четвертий місяць сидить удома, роботу шукає по пів години в день, решту часу в інтернеті сидить. По дому щоб допоміг – треба п’ять разів нагадати! З собакою, бачиш, і то я гуляю, після роботи, він ніколи не вийде, не хоче. І ні в чому ніякої ініціативи він не проявляє, все як-небудь. Елементарно – папірець чи крихта якась на підлогу впала, він навіть не нахилиться підняти. Так і буде переступати, поки хтось інший не підніме. Я вже дивитися на це не можу вже.

– Так звичайно дратує, я уявляю! Чужий чоловік у власному будинку, на дивані чотири місяці – будь-яка теща б злилася. Ось навіщо ти їх спочатку пустила у свою квартиру жити, скажи мені? Відразу було зрозуміло, що він такий.

– Ірино, а куди їм було діватися? З матір’ю чоловіка Анастасія моя не уживаються категорично, вже був досвід на самому початку у них, три роки тому, я тобі розповідала. З орендованої квартири їх попросили з’їхати ще минулого року, іншу орендувати за таку ціну не виходить.

– Нехай кімнату тоді орендують для себе, дешевше буде тоді!

– Ну з маленькою дитиною кімнату орендувати – теж не варіант. Там же й ще сусіди. Потім, малюка в кімнаті не втримаєш же зовсім ніяк. Він ходити починає зараз. Як вони будуть в кімнаті сидіти одній?

– Олю, я взагалі не розумію, чому ти про це думаєш – «як вони будуть». Вони дорослі люди! Одружилися, дитину народили, тебе, мабуть, не питали – ось нехай тепер самі і проблеми вирішують. Чому зять їде на вашій з чоловіком шиї вже стільки часу? Він так звик, йому так зручно, так він ніколи не поміняється. Я вважаю, треба ставити питання серйозно. По-перше, нехай виходить на хоч якусь роботу вже, по-друге, з’їжджає. Чоловікові скажи, нехай поговорить з ним по-чоловічому.

– Ой, Ірино, «чоловікові скажи». Я вже сама чоловіка вмовляю свого, щоб не ліз у сім’ю нашої доньки, щоб не псувати стосунки. Ось сьогодні теж, треба мені додому до восьми повернутися. А то прийде, дізнається, що Михайло знову нікуди не дзвонив – напевно суперечка вдома буде. Вчора тільки він міркував, що якщо і цього разу нічого не вийде – це вже остання крапля.

– Так ось і добре! Нехай поговорить з ним нарешті і попросить, щоб шукав собі інше житло.

– Так зараз, ага! А Анастасія моя що буде робити? Залишиться одна з дитиною? Чоловікові що, виставить тесть, піде жити до матері. Йому тільки простіше так буде, сім’ю свою забезпечувати не потрібно буде.

– Та й нехай йде, подумаєш! Анастасія твоя – розумниця-красуня, що, краще нікого не знайде?

– Ірино! З однорічною дитиною на руках кого вона знайде? Руйнувати, знаєш, не будувати! Який би не був Михайло, він рідний батько все ж мого онука. Дочка розлучатися з ним поки не хоче. Заради неї і внука і закриваємо очі на це все. А що робити? Чекати будемо, поки у зятя совість прокинеться.

Подруга більше нічого не сказала Ользі, вона не розуміє, як можна забезпечувати чужого дорослого чоловіка, коли він не хоче дбати сам ні про себе, ні про свою сім’ю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ria.

You cannot copy content of this page