fbpx

Я оплатила своїй літній сусідці комуналку, вийшло приблизно 7 тисяч гривень, а щоб бабуся нічого не запідозрила, я повернула їй 500 гривень. А через кілька днів приїхав її племінник, і я навіть подумати не могла, що події будуть розвиватися саме так

Нещодавно в моєму житті трапилася дуже дивна ситуація, яка зараз отримала несподіване продовження.

І як після цього не повірити в долю?

В той день я йшла по вулиці і на лавочці біля сусіднього під’їзду побачила одну літню жінку.

Цю бабусю я трохи знаю, інколи вона хоче поговорити з кимось, і я зупиняюся біля неї на кілька хвилин.

Цього разу бабуся була настільки чимось заклопотаною, що навіть мене не помітила.

Вона уважно розглядала якісь папірці, коли я підійшла ближче, то розуміла, що це платіжки за комуналку.

Я привіталася, запитала, чи все у неї добре, а вона мене попросила піти з нею в банк і допомогти їй все оплатити, бо вона стала погано бачити, і розібратися тепер їй складно.

Дорогою до найближчого банку бабуся переживала, чи вистачить їй грошей, адже з пенсії у неї залишилося всього півтори тисячі гривень, а то ще треба якось до кінця місяця дотягнути.

Тих грошей, які були у бабусі, явно не вистачало, там лише борг за опалення був на 5 тисяч гривень.

Я так прикинула, що оплатити треба тисяч зо 7.

Ми підійшли в банк, я забрала всі платіжки у бабусі, попросила її присісти і зачекати на мене, а сама пішла платити.

Бабуся віддала мені свої гроші і сіла чекати поки я все зроблю.

За кілька хвилин я все оплатила з своєї картки, а бабусі, щоб вона нічого не запідозрила, сказала, що я витратила тисячу, тому 500 гривень їй повертаю.

Вона дуже зраділа, що все так добре вийшло.

Ця бабуся давно самотня, дітей у неї не було, а чоловіка кілька років тому не стало.

Вона сама живе у квартирі, яку колись придбав її чоловік.

Я пообіцяла бабусі, що допоможу їй оформити субсидію, щоб вона менше платила за комуналку.

Після цього випадку я почала частіше ходити до неї в гості, купувала їй різні смаколики.

Особливо вона любила шоколадні цукерки, які, на жаль, сама собі купити не могла.

А якось я поверталася з роботи додому, і на тій самій лавочці знов зустріла бабусю, але була вона не одна, а з якимось молодим чоловіком.

Бабуся нас познайомила, сказала, що це її племінник.

Я тоді грішним ділом подумала, що він через квартиру згадав про цю літню родичку.

Але моє перше враження про Олександра, на щастя, виявилося помилковим.

Приїхав він на кілька днів, і перше, що він зробив, це повернув мені гроші, які я тоді оплатила в банку.

Олександр виявився чудовим чоловіком. Він неодружений, на 2 роки старший за мене, працює у тій сфері, що і я.

Загалом, у нас виявилося багато спільного.

Ми не перестали спілкуватися навіть тоді, коли він поїхав.

А потім Олександр повернувся, щоб зробити мені пропозицію.

Тепер ми разом, і я дуже щаслива.

От самі посудіть, це все випадковий збіг обставин чи ретельно продуманий кимось на небесах план?

Здається, я починаю вірити в долю.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page