Я б ніколи не подумала, що мій чоловік, з яким я прожила 25 років, може мені зраджувати. Ну не виглядав він на такого, та й своєю поведінкою ніколи ніяких підозр не викликав. Було, правда, одного разу – в магазині я зустріла свого чоловіка з молодою дівчиною. Він сказав мені, що це дочка його друга і вони тут у справах.
Я повірила, більше ми до цього не поверталися, але якось мені подзвонили з невідомого номера, я підняла слухавку і почула:
– Здрастуйте, Леся! Мене звати Марина. У нас з Михайлом відносини, вже давно, не тримайте його, будь ласка, він хоче піти до мене…
Хоч я і була ошелешена, але зрозуміла, голос у слухавці був досить молодим. Очевидно, це була саме та дівчина, з якою я якось побачила свого чоловіка в магазині, вона йому і справді у доньки годиться, але у них «відносини»! Я навіть і не знайшла що відповісти на таку відверту заяву, промовчала і поклала слухавку.
Я ніяк не могла оговтатися – у мого Михайла, з яким я прожила 25 років, є інша жінка. Двоє наших дітей уже дорослі, і я думала, що нарешті ми трохи поживемо для себе. А тут така новина.
Я все таки знайшла в собі сили приготувати вечерю. Під час вечері я так, між іншим, розповіла чоловікові про ранковий дзвінок. Той попирхнувся, відклав ложку і почав щось бурмотіти в своє виправдання. Закінчилося все тим, що після нетривалих пояснень, чоловік зібрав деякі речі і пішов. Впевнена, що до неї… Чесно кажучи, я не очікувала, що він зробить це так відразу.
Моя суперниця Марина була, дійсно, набагато молодшою за Михайла, на цілих дванадцять років, їй було всього 38. Я не могла зрозуміти, навіщо досить молодій жінці потрібен п’ятдесятирічний чоловік, та ще і одружений? Не багач, не красень. Так, діти дорослі, аліменти вже платити не треба.
Я не знаходила собі місця, не розуміла, що мені робити. Діти мене дуже підтримували і дали пораду – відпустити і змиритися! Взявши себе в руки, я почала налаштовувати себе на нове життя.
Вже, начебто, і легше стало майже через місяць, як раптом Михайло заявився додому, знову душу розворушив. Сам речі свої по квартирі збирає, а при цьому все життя спільне згадує. Найбільше мене повеселило, коли він заглянув в холодильник і попросив мого борщу. Їв не поспішаючи, ніби чекав, що я запропоную йому залишитися.
І так почало повторюватися мало не щотижня: то прийшов забрати рамочку, то приніс назад ось цю скриньку… Добряче мене вимотав. Останній раз я навіть двері не хотіла відкривати, але Михайло сказав, що поговорити дуже треба, довелося. Зізнався, що погано йому там, не комфортно, незатишно, додому тягне…
І куди лише їхня любов поділася? Життя з молодою жінкою виявилося складним для чоловіка. Крім тимчасової закоханості, у них не було нічого спільного, а це важливо для спільного життя. А «вибудовувати» все це з нуля дуже складно і довго. Та й чи потрібно? Набагато простіше спробувати повернутися туди, де все звично і знайомо до дрібниць, де людина знає тебе, і ти знаєш її.
Але я не впевнена, чи потрібен мені Михайло. Я не знаю, чи зможу прийняти його назад.
Фото ілюстративне – salonsecret.
