fbpx
Життєві історії
Я ніколи нічого не просила в чоловіка, намагалася обійтися тим, що є. Але одного разу в магазині мені дуже сподобалося осіннє пальто. Я поміряла, і вирішила відкласти, так як грошей з собою у мене не було, а пальто сиділо на мені ідеально. Я прийшла додому, і за вечерею акуратно запитала чоловіка, чи може він дати мені гроші на цю покупку. Але Ярослав мовчки встав і приніс мені з шафи три мої осінні курточки. А то нічого, що я їх купила ще до одруження. Одним словом, пальто я так і не купила, чоловік не вважав, що мені це справді потрібно

Усі навколо вважають, що я дуже вдало вийшла заміж і мені пощастило з чоловіком. У Ярослава є власна квартира, у мене є своя машина, завжди повний холодильник, всі рахунки оплачені. Загалом, дім – повна чаша. Але не все так просто. Мій чоловік не дозволяє мені витрачати гроші на себе.

Тому що він дуже прагматичний і готовий витрачати гроші тільки на, так би мовити, спільне комфортне життя. І завжди вибирає він, пояснюючи це: я заробляю, я і вирішую, на що витрачати гроші. Тому грошей на жіночі радості я не отримую зовсім.

Ніякого манікюру, педикюру, нарощених вій, дорогих парфумів та одягу, ніяких там туфельок (я осінні чоботи ношу третій сезон), шубок. Про квіти і коштовності я взагалі мовчу – з подарованих чоловіком каблучок у мене тільки обручка.

Я ніколи нічого не просила в чоловіка, намагалася обійтися тим, що є. Але одного разу в магазині мені дуже сподобалося осіннє пальто. Я поміряла, і вирішила відкласти, так як грошей з собою у мене не було, а пальто сиділо на мені ідеально. Я прийшла додому, і за вечерею акуратно запитала чоловіка, чи може він дати мені гроші на цю покупку.

Але Ярослав мовчки встав і приніс мені з шафи три мої осінні курточки. А то нічого, що я їх купила ще до одруження. Одним словом, пальто я так і не купила, чоловік не вважав, що мені це справді потрібно.

Я сиджу в декреті з другою дитиною, з дітками все прекрасно, він їх дуже любить, грошей не шкодує. Але всі іграшки купую їм я. На свої декретні. Частину я відкладаю на косметику (ну не можу ж я без неї взагалі жити), якісь шмотки і рідкісні походи з дівчатками в кафе. О, це справжня радість для мене, але в той же час це так нестерпно дивитися на доглянутих подружок.

З чоловіком не раз піднімала це питання, говорила, що це не нормально. А у нього завжди якась нова мета: ось зараз, каже, завдання – протягом наступних двох років купити свій будинок. Я з страхом цього чекаю, чесне слово, адже почнеться нескінченний ремонт, а це знову цілі і витрати. І знову не на мене, а на наше спільне, комфортне і щасливе життя.

Але чи щасливе? Від чоловіка я не піду, я його люблю і розумію, що він працює, щоб нас забезпечити. Але мені хочеться красиво одягатися, зробити банальний манікюр не в домашніх умовах абияк, а в салоні, посидіти з дівчатами в спа. Мені 33 роки, а відчуваю себе бабусею. Особливо в ті хвилини, коли по акції намагаюся купити не найдорожчу туш для вій…

Коли ми з чоловіком зустрічалися, то було все: квіти, подарунки, походи в кафе. Щоб ви не говорили, мовляв, куди очі дивилися, коли заміж йшла. Ми з’їздили у весільну подорож, потім влізли в кредит, він зайнявся бізнесом, я народила дитину. І ось відтоді  у нас все і змінилося… На всі мої прохання, потім закиди і вимоги він відповідає, що я і так красива, нічого, мовляв, на непотрібні речі витрачатися.

Мені все це так набридло, що я почала задумуватися про розлучення. Мені здається, що коли діти трохи підростуть, я зможу сама себе забезпечити, і купувати все, що потрібно.

Фото ілюстративне – ivona.bigmir.

facebook