Щиро кажучи, ось зараз я не знаю навіть, навіщо я це пишу сюди.
Можливо, просто поговорити мені ні з ким в такий непростий для мене час, а виговоритися просто необхідно у даній ситуації, тоді хоч стане легше.
Як життя зараз швидко змінюється, ще вчора, можна сказати, ти була щасливою та насолоджувалася життям, а сьогодні ти вже ненавидиш його і тебе нічого в ньому не радує зовсім.
Так, на жаль, сталося і зі мною.
Вся справа в тому, що мій чоловік, з яким я прожила разом 18 років, просто пішов від мене, залишив мене.
Хоча ні, не просто, він пішов до іншої жінки.
Багато хто скаже, що це банально і відбувається на кожному кроці, багато сімей зараз ось так розлучаються.
Але одна справа, коли це сталося з кимось іншим у його житті, а інша зовсім – коли саме з тобою.
Ось і мені зараз важко повірити в те, що це вже все, що це назавжди.
Ми з моїм чоловіком одружилися відразу після інституту, і всі ці роки були щасливі разом.
А може мені так здавалося, але я була щасливою поряд з ним.
Я кохала свого чоловіка і люблю навіть зараз його. Я жила для нього. У нас не могло бути дітей, і ми обоє знали, що це були проблеми у чоловіка.
Але мене це не засмучувало, ми обоє вже змирилися з цим, вирішили, що раз так доля розпорядилася, то ми будемо жити для себе, підтримувати та турбуватися одне про одного.
А місяць тому він сказав, що нам потрібно серйозно поговорити і повідомив, що кохає іншу, вже давно будує плани на життя з нею.
Навіть не знаю, чому я так себе повела, але я влаштувала справжню суперечку Олегу.
Мені було так прикро та сумно.
Я втратила свою можливість стати мамою для маленької донечки чи синочка, лише заради свого чоловіка, якого щиро кохала. А він іде до іншої?
Слово за слово і чоловік якось промовив, що ніколи сам мене не кохав, а жив зі мною, тому що йому так було зручно, просто звик, сам того не розумівши, поки не зустрів іншу.
Виявилося, що я була для нього лише звичайною домогосподаркою, яка прала йому, готувала для нього та прибирала.
Я ніколи не думала, що колись почую від нього такі прикрі слова, я вважала його найріднішою людиною у світі.
Ось чому Бог так і не дав нам дітей.
Вже наступного дня мій чоловік зібрав свої речі і просто пішов, таке враження, наче тягар скинув з плечей, зовсім не шкодуючи ні про що.
Я хотіла благати його не робити цього, не залишати мене отак, але почуття власної гідності мене зупинило, я розуміла, що це буде неправильно, я маю хоч трохи поважати себе.
Згодом від наших спільних знайомих я дізналася, що він живе зі своєю колегою.
Всім друзям я говорю неправду, що ми по-доброму вирішили розійтися самі, адже не зійшлися характерами, а не що він мене покинув і так легко та просто проміняв на іншу, яка набагато краща для нього за мене.
Але легше від цього мені зовсім не стає.
Важко грати роль радісної жінки при сумному обличчі.
Я бачила їх разом. Декілька днів тому. Просто зовсім випадково їх зустріла, її тоді я побачила вперше.
Але мені здалося, що Олег з нею зовсім нещасливий.
Вони просто йшли разом і про щось розмовляли. Я як молоде дівчисько просто розвернулася і пішла в іншу сторону, щоб мене не помітили, адже не знала, як себе вести, коли зустрінуся з ними.
Не знаю, як реагувати на такі зустрічі. Мені потрібно привітатися з ними або привітати їх?
Ми все ще одружені з моїм чоловіком, не дивлячись на те, що Олег сам подав на розлучення.
Виходить, що він ходить з іншою жінкою і живе з нею. І як я повинна на це реагувати?
Не знаю, що робити далі. Найприкріше, що я до цих пір кохаю цю людину і хочу повернути його назад, хочу, щоб у нас була щаслива сім’я.
Я не можу повірити в те, що він мене не любить, адже стільки років прожитих разом так просто викреслити зі свого життя не можливо.
Як мені повернути його назад додому, в сім’ю? Я точно знаю, що готова пробачити чоловікові цю слабкість і те, що він залишив мене ось так, якщо він одумається і повернеться до мене.
Але слідів жалю я не бачу на його обличчі, і це найбільше мене засмучує. Чи варто боротися за те, щоб Олег повернувся в сім’ю, бо без нього я нещаслива?
Фото ілюстративне.
