fbpx
Життєві історії
Я ніколи й подумати не могла, що мій чоловік проміняє мене на іншу жінку. Одного дня він просто сказав, що не кохає мене, що він щасливий з іншою. Тоді він залишив мене з двома малими дітьми. Я стала багато працювати, щоб ми мали що їсти і про особисте життя геть забулася. Діти якось, непомітно для мене, виросли, тепер мають свої сім’ї, та в гості мене ніколи не кличуть. А нещодавно я була в стаціонарі, так всі сусідки в кімнаті мені заздрили, що до мене щодня приходить родина, що я маю свіжу їжу. А я відвертала від них очі, бо розуміла ціну тієї турботи

Я зараз думаю і про те, що, можливо, багатьом людям моя історія здасться не більше ніж незрозумілі скарги вже немолодої жінки, проте нехай так, адже мені зовсім ні з ким поговорити та порадитися, можливо, чужі мені люди зрозуміють і дадуть людяну пораду.

Я вже давно немолода жінка, останнім часом не дуже добре себе почуваю. І зараз я дивлюся на своє життя і зовсім не розумію, де допустила таку серйозну помилку, щоб на старості років бачити подібне ставлення до себе найрідніших людей.

На скільки я пригадую, все почалося в той момент, коли мене покинув мій чоловік. В один недобрий день він просто сказав, що покохав іншу і, залишивши мене з двома дітьми, зібрав свої речі і спокійно поїхав в інше місто.

Я тоді так розчарувалася, засмутилася, адже одній утримувати двох дітей мені було дуже складно. А колишній чоловік і не думав допомагати мені з дітьми, ніби нас в його житті ніколи і не було.

Вже зараз я розумію, що тоді моїм дітям швидше потрібна була моя увага і присутність, ніж гроші. Але я намагалася з усіх сил, щоб у нашій сім’ї все було. Працювала з ранку до ночі, намагалася встигати все і відразу, аби тільки моїм дітям було добре і комфортно.

Потім діти виросли, якось непомітно для мене, адже я вся була в роботі, заклопотана своїми справами, а у них у кожного були свої турботи.

Я вже 7 років як вийшла на пенсію, але я людина досить забезпечена, адже всі ці роки я дуже старанно працювала, намагалася забезпечити нам усім хороше майбутнє, заощадження у мене досить немаленькі, як для самотньої людини.

Але, не дивлячись на те, що я на пенсії і можу проводити вдосталь часу зі своїми дітьми, відчуваю я себе самотньою. В гості діти мене не кличуть, а самі приїжджають тільки на Новий Рік, або Різдво. І це при тому, що живемо ми в одному місті.

Зовсім недавно я провела в стаціонарі більше тижня. Прогнози лікарів були недобрі. І ось тоді зібралися всі діти, і навіть племінники. Сусідки по палаті з заздрістю говорили, які у мене добрі і дбайливі родичі. А я ж зрозуміла, що вся справа в тому, що запахло грішми, вони усі намагалися бути добрими та приязними до мене. Заповідати мені є що, крім заощаджень є трикімнатна квартира і велика дача в передмісті.

Як тільки я повідомила дітям, що мені сказали фахівці, а у їх прогнозах не було нічого втішного і хорошого для мене, так відразу ж з їхнього боку посипалися візити один за іншим, постійні дзвінки з турботливими питаннями і нескінченні запрошеннями в гості. Решта родичів, до речі, від них не відстають. За часів моїх звичайних нездужань такої активності не спостерігалося.

Діти ніколи останніми роками не проявляли до мене ніякої цікавості, теплоти та любові. А зараз мало не щодня приходять до мене, кожен намагається догодити, улесливо зазирають мені в очі, але ні щирості, ні доброти від них я не бачу. Все через спадок вони зараз танцюють біля мене.

Останніми днями у мене з’являються думки переписати все на свою сусідку, нехай вона мене і доглядає, хай хоч за гроші, зате мені не буде так образливо. Бо рідні діти тільки гроші мої люблять. Якось так недобре на душі, а порадитися немає з ким. Рідні люди стали чужими для мене, вони мене не розуміють, не потрібна я їм.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – salataviya.

You cannot copy content of this page