fbpx

Я невістку незлюбила відразу. З бідної родини, мовчазна якась. На своєму бідному весіллі сиділа тихо, сок пила, очі тихенько опускала. Свати сперечалися зі своїми родичами. В хаті нічого зробити не вміла. Якось я вже не хотіла мовчати і сказала, щоб йшли від мене. Вони зібрали речі і кудись з’їхали. Спочатку я раділа: відмила квартиру, повністю її провітрила. А потім побачила фото сина в соціальній мережі: живуть в якийсь крихітній кімнаті, але такі всі милі, посміхаються. На фото сімейна вечеря: син з невісткою їдять суху гречку, малюк з пляшкою молока, яблука на столі. Явно грошей немає. Стала писати синові – мовляв, можу грошима допомогти, за невісткою навіть скучила, і взагалі, щоб повернулися, а вони мене й знати не хочуть

Я так нерозумно вчинила, сама зараз все добре розумію. Сиджу, плачу, не знаю, як змінити зараз всю ту ситуацію, що склалася в моїй родині, яку я, власними руками розвалила, не подумавши тоді добре. Ще якісь два місяці тому я зловтішався, руки потирала, думала, що все правильно зробила, а зараз такий сум на душі. І за свою поведінку соромно, і вибачення у сина не вимолити. Загалом, почну все спочатку.

Син у мене один, я розлучилася з його батьком, коли малюкові було 5 років. Батько його знайшов собі іншу і поїхав з нашого міста. Ще якийсь час я жила у цивільному шлюбі з одним чоловіком, але мабуть йому таке життя набридло: на правах господині будинку я постійно йому вказувала, що він у мене живе вдома, і що йому треба робити з ранку до ночі. В кінцевому підсумку цей чоловік теж від мене пішов. Я, звичайно, не дуже хвилювалася з цього приводу – мені потрібно було сина ростити, дати йому освіту, так що не до кохання тоді було.

Але син особливо навчатися не хотів. Відучився в коледжі на автомеханіка, послужив в армії, а потім навіть не поспішав влаштовуватися на роботу: відпочивав після служби, гуляв. Але раптом він швидко почав шукати собі роботу за фахом, причому сам. Що трапилося? Виявилося, що він одружується – дівчина вже чекає дитину. Я була ошелешена такою новиною і стала стверджувати, що його нерозумним хочуть зробити: без року тиждень гуляє з цією дівчиною, і раптом тут таке. Явно не його дитина. Але він впевнений був, що це його дитина.

Невістка мені відразу не дуже сподобалася – видно, що з неблагополучної сім’ї, причому багатодітної, сама якась така скромна, мовчазна та тиха. Сиділа з животиком на своєму скромному весіллі, пила сік, дивилася в підлогу. Свати пили, гуляли, сперечалися зі своїм родичами. Так недобре було на тому весіллі. Спочатку молоді пішли жити до сватів, адже невістка боялася мене – я і справді не хотіла, щоб було дві господині в будинку, тим більше за жінкою, яка чекає дитину, потрібен постійний догляд. Але через місяць, як тільки дитина народилася, син відразу попросився до мене зі своєю дружиною та дитиною: у сватів дрібні діти, спати дитині не дають.

Я пустила. І майже відразу ж пошкодувала: такий почався в будинку непорядок з дитиною, а я люблю чистоту. Я цілий день на роботі, приходжу додому, скрізь бруд, нічого не вимито, не випрано. Спочатку я все це за них робила мовчки, потім стала висловлювати своє незадоволення. Невістка постарається якось прибрати, але посуд жирний, і все якесь неохайне, доводиться все переробляти. Висловлювала незадоволення синові, він став ображатися – мовляв, дружина ще не вміє господарювати, намагається, як може, а ти на неї бурчиш. Мене навіть якось внук не тягнув до себе, ніяких теплих почуттів до нього я особливо не відчувала: хоч я і бачила, що він абсолютна копія мого сина, але такий крикун, що ні виспатися за ніч, ні вдень відпочити.

Все почалося саме з цього – недосипу. Приходжу на роботу ніяка, треба зосередитися над документами, а я роблю помилку на помилці. Директор викликав до себе, сварив мене, зробив попередження. Я прийшла додому знову в бруд, схопила всі брудні речі, розкидані по будинку, жбурнула їх молодим в кімнату і стала кричати, щоб збирали усі свої речі і йшли з дому протягом 24 годин. Син намагався мене заспокоїти, але я була непохитна. Син обдзвонив друзів, зняли вони кут у якоїсь жалісливий бабусі, поїхали на наступний день.

Спочатку я раділа: відмила квартиру, повністю її провітрила. Потім гарненько виспалася за всі вихідні. Вирішила потім зателефонувати синові, дізнатися: як вони влаштувалися – на кшталт, щоб помиритися, але в будинок все одно не пускати. Він не відповідав, невістка теж. Через тиждень подзвонила друзям сина. Вони мені сухо сказали, що все у них нормально, через місяць переїдуть або в гуртожиток, або в окрему знімну квартиру. Пройшов ще місяць, син на дзвінки не відповідав. Стала виловлювати його біля роботи, зустріла, син так само сухо сказав, що все у них добре, нехай я не переживаю за них.

Пішов ось ще місяць. Стало неймовірно сумно мені. Бачу в соцмережах рідкісні фото молодих, свого внука. Живуть в якийсь крихітній кімнаті, але такі всі милі, посміхаються. Я навіть за невісткою скучила. На фото сімейна вечеря: син з невісткою їдять суху гречку, малюк з пляшкою молока, яблука на столі. Явно грошей немає. Стала писати синові – мовляв, можу грошима допомогти, і взагалі – вдома нудно одній, може вони забудуть образи і повернутися? Просила навіть пробачити мене. Не відповідають. Як же мені приманити їх? Я згодна і на бруд в будинку, і на крики малюка, тільки не на самотність! Цілодобово тільки і думаю про своїх рідних! Ну що мені зробити, щоб вони повернулися? Дайте поради, будь ласка!

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – zp.vgorode.

You cannot copy content of this page