fbpx

Я нещодавно лише дізналася, що квартира, в якій ми з чоловіком живемо, належить свекрам, хоча він завжди казав, що вона його. А нещодавно свекруха пішла від свекра, прийшла до нас, живе собі спокійно, господарює, як вдома. Моє життя змінилося дуже і я вирішила, що маю намовити чоловіка

Так склалося, що мої свекруха зі свекром посперечалися більше місяця тому.

Ну, знаючи свого свекра, це не дивно, правду кажучи, він людина ще та.

Хоча моя свекруха вже 35 років з ним прожила, не дивлячись на всі його недоліки.

Її все влаштовувало всі ці роки. А тут раптом розійшлася на рівному місці, посперечалася з чоловіком і приїхала мати чоловіка мого до нас, мало не в тапочках одних, нічого з собою майже не взяла.

Живе у нас весь цей час. І це вже не смішно, якщо правду казати.

Квартира, в якій вже п’ять років після весілля ми живемо з моїм чоловіком Миколою, невелика – двокімнатна.

По суті однокімнатна, з великою кухнею, об’єднаною з вітальнею, де зараз панує моя свекруха.

Звичайно, це дуже незручно для нас усіх так жити в таких умовах.

Свекруха моя дивиться телевізор з ранку до вечора, а вже з сьомої години ранку вона гримить каструлями, ходить, човгаючи ногами по підлозі, постійно надокучаючи своїми з розмовами.

Миколі моєму простіше в цьому випадку, він спокійніший – це його мати. А вже я відчуваю себе не в своїй тарілці.

Проблема ще й у тому, ми чекаємо зараз свою першу дитину.

Зараз я поки ще працюю, але через пару тижнів вийду в декрет, а це значить, що мені доведеться цілодобово сидіти зі своєю свекрухою ніс до носа практично в одній кімнаті.

А якось набралась сміливості та й запитала маму свого чоловіка про плани на найближче майбутнє, мовляв, що далі, ви коли додому повертатися збираєтеся?

А вона мені і заявляє ось так прямо – ні, каже, додому не повернуся і ніколи, чоловіка свого бачити більше не бажаю.

Мати Миколи подала на розлучення, і жити збирається у нас. З дитинкою, каже, буду вам допомагати. Я аж засмутилася серйозно після цієї розмови.

Я не можу заперечити своїй свекрусі, адже квартиру, в якій ми живемо, давним-давно Миколі купили його батьки, причому, відразу на повний голос було заявлено всім знайомим і родичам – це для сина.

Ключі піднесли в подарунок синові на двадцять один рік. З цього часу, власне, Микола і живе окремо від батьків, обставив і відремонтував житло на свій смак.

П’ять років тому привів у цю квартиру і мене, за цей час вони ще тут багато вдосконалили.

Ми купили хорошу побутову техніку, пралку з сушінням, новий величезний холодильник, відремонтували гарно ванну, приготували все до народження свого першого малюка.

А за весь цей час, я ніколи не вдавалася в подробиці, і дізналася тільки нещодавно, що їх двокімнатна квартира так і залишилася оформленою на свекруху.

Трохи здивувалася я такій новині, звісно, але для якоїсь великої проблеми приводу не побачила зовсім.

А тепер ось такий поворот: свекруха зібралася розлучатися!

Але ж всю молодість вона дивилася на нехорошу поведінку свекра: і гулянки, і зради, і суперечки. Тоді від чоловіка не пішла.

Навпаки, Микола каже, трималася за сім’ю свою дуже міцно. Мила, готувала, створювала затишок і враження ідеальної родини у знайомих: «Що люди скажуть!».

Мати його просто приховувала всі непорозуміння та суперечки в сім’ї, на людях посміхалася.

А в свої немолоді 65 років зібралася розлучатися через дрібниці якісь. Свекор прийшов звідкись не в дусі, почав суперечку. Вона йому борщ наливала в цей час, щось йому недобре сказала у відповідь і пішла з дому буквально в чому стояла.

Приїхала до нас. Не можу я більше йому мовчати, сказала вона нам.

Розлучення, звичайно, спричинить за собою розділ майна, але свекруха махає рукою – мені від нього, мовляв, нічого не потрібно більше, ні бачити, ні знати не хочу його.

У власності у подружжя дві квартири і дача. Ось ця, в якій ми живемо з Миколою зараз, і інша двокімнатна, подорожче, в старому обжитому районі – там сам Микола народився і виріс, де жили його батьки.

Дача теж не особливо дорога, так, одна назва. Маленький дуже будиночок без зручностей та грядки з кабачками, вода у відрі, зручності на вулиці, добиратися туди треба на конях.

Швидше за все, так і поділять: свекрусі дача з двокімнатною квартирою, в якій живемо ми, свекру – велика квартира.

Я така здивована взагалі – як так можна! А нам тепер куди? На вулицю, чи що? На восьмому місяці я?

Я свекрусі так і сказала – ви думаєте тільки про себе. Квартира ваша, я розумію, ну що ж, прекрасно. Мені з дитиною тут місця немає.

У підсумку поставила я Миколі своєму ультиматум: говорю, або мати припиняє так себе поводити і повертається додому, або до себе додому піду я. З майбутньою дитиною, зрозуміло. Ось так!

А Микола каже – мамо, мовляв, не турбуйся, я що-небудь придумаю!

Чоловік став на сторону матері. Каже, що не вижене ж її. Я все розумію, але як ми тепер житимемо з дитиною? На орендоване житло у нас грошей немає.

Як бути мені в цій ситуації? Як вмовити свекруху, щоб вона ту квартиру поділила з чоловіком і мала б своє житло?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page