Так склалося, що мої свекруха зі свекром посперечалися більше місяця тому.
Ну, знаючи свого свекра, це не дивно, правду кажучи, він людина ще та.
Хоча моя свекруха вже 35 років з ним прожила, не дивлячись на всі його недоліки.
Її все влаштовувало всі ці роки. А тут раптом розійшлася на рівному місці, посперечалася з чоловіком і приїхала мати чоловіка мого до нас, мало не в тапочках одних, нічого з собою майже не взяла.
Живе у нас весь цей час. І це вже не смішно, якщо правду казати.
Квартира, в якій вже п’ять років після весілля ми живемо з моїм чоловіком Миколою, невелика – двокімнатна.
По суті однокімнатна, з великою кухнею, об’єднаною з вітальнею, де зараз панує моя свекруха.
Звичайно, це дуже незручно для нас усіх так жити в таких умовах.
Свекруха моя дивиться телевізор з ранку до вечора, а вже з сьомої години ранку вона гримить каструлями, ходить, човгаючи ногами по підлозі, постійно надокучаючи своїми з розмовами.
Миколі моєму простіше в цьому випадку, він спокійніший – це його мати. А вже я відчуваю себе не в своїй тарілці.
Проблема ще й у тому, ми чекаємо зараз свою першу дитину.
Зараз я поки ще працюю, але через пару тижнів вийду в декрет, а це значить, що мені доведеться цілодобово сидіти зі своєю свекрухою ніс до носа практично в одній кімнаті.
А якось набралась сміливості та й запитала маму свого чоловіка про плани на найближче майбутнє, мовляв, що далі, ви коли додому повертатися збираєтеся?
А вона мені і заявляє ось так прямо – ні, каже, додому не повернуся і ніколи, чоловіка свого бачити більше не бажаю.
Мати Миколи подала на розлучення, і жити збирається у нас. З дитинкою, каже, буду вам допомагати. Я аж засмутилася серйозно після цієї розмови.
Я не можу заперечити своїй свекрусі, адже квартиру, в якій ми живемо, давним-давно Миколі купили його батьки, причому, відразу на повний голос було заявлено всім знайомим і родичам – це для сина.
Ключі піднесли в подарунок синові на двадцять один рік. З цього часу, власне, Микола і живе окремо від батьків, обставив і відремонтував житло на свій смак.
П’ять років тому привів у цю квартиру і мене, за цей час вони ще тут багато вдосконалили.
Ми купили хорошу побутову техніку, пралку з сушінням, новий величезний холодильник, відремонтували гарно ванну, приготували все до народження свого першого малюка.
А за весь цей час, я ніколи не вдавалася в подробиці, і дізналася тільки нещодавно, що їх двокімнатна квартира так і залишилася оформленою на свекруху.
Трохи здивувалася я такій новині, звісно, але для якоїсь великої проблеми приводу не побачила зовсім.
А тепер ось такий поворот: свекруха зібралася розлучатися!
Але ж всю молодість вона дивилася на нехорошу поведінку свекра: і гулянки, і зради, і суперечки. Тоді від чоловіка не пішла.
Навпаки, Микола каже, трималася за сім’ю свою дуже міцно. Мила, готувала, створювала затишок і враження ідеальної родини у знайомих: «Що люди скажуть!».
Мати його просто приховувала всі непорозуміння та суперечки в сім’ї, на людях посміхалася.
А в свої немолоді 65 років зібралася розлучатися через дрібниці якісь. Свекор прийшов звідкись не в дусі, почав суперечку. Вона йому борщ наливала в цей час, щось йому недобре сказала у відповідь і пішла з дому буквально в чому стояла.
Приїхала до нас. Не можу я більше йому мовчати, сказала вона нам.
Розлучення, звичайно, спричинить за собою розділ майна, але свекруха махає рукою – мені від нього, мовляв, нічого не потрібно більше, ні бачити, ні знати не хочу його.
У власності у подружжя дві квартири і дача. Ось ця, в якій ми живемо з Миколою зараз, і інша двокімнатна, подорожче, в старому обжитому районі – там сам Микола народився і виріс, де жили його батьки.
Дача теж не особливо дорога, так, одна назва. Маленький дуже будиночок без зручностей та грядки з кабачками, вода у відрі, зручності на вулиці, добиратися туди треба на конях.
Швидше за все, так і поділять: свекрусі дача з двокімнатною квартирою, в якій живемо ми, свекру – велика квартира.
Я така здивована взагалі – як так можна! А нам тепер куди? На вулицю, чи що? На восьмому місяці я?
Я свекрусі так і сказала – ви думаєте тільки про себе. Квартира ваша, я розумію, ну що ж, прекрасно. Мені з дитиною тут місця немає.
У підсумку поставила я Миколі своєму ультиматум: говорю, або мати припиняє так себе поводити і повертається додому, або до себе додому піду я. З майбутньою дитиною, зрозуміло. Ось так!
А Микола каже – мамо, мовляв, не турбуйся, я що-небудь придумаю!
Чоловік став на сторону матері. Каже, що не вижене ж її. Я все розумію, але як ми тепер житимемо з дитиною? На орендоване житло у нас грошей немає.
Як бути мені в цій ситуації? Як вмовити свекруху, щоб вона ту квартиру поділила з чоловіком і мала б своє житло?
Фото ілюстративне.
