Я росла в неповній сім’ї, мої батьки розлучилися практично відразу, коли мені не було року, і відтоді я не бачила ні батька, ні його маму (свою бабусю) протягом багатьох років. Мама старалася з усіх сил, але жилося нам непросто. Все ж я виросла, вийшла заміж, у мене вже є власна родина.
12 років тому мого батька не стало, але я про це не знала, бо бабуся повідомила про це тільки через рік. Я так розумію, щоб я не претендувала на спадщину. За цей час вона почала жити з якимось чоловіком, якого привела в свій дім.
Живуть вони в селі. Поки бабуся була молода, я була їй не потрібна. Але останні років два бабуся наполягає, щоб ми приїхали її доглядати, бо в неї вже здоров’я не те. У мене чоловік, двоє прекрасних дочок, старшій скоро буде п’ять років, а молодшій пів року. Я не хочу везти дівчат в село, куди навіть швидка їде годину. Що я їм зможу там дати?
У нас свого житла немає, живемо ми з сім’єю на орендованій квартирі. Я недавно запропонувала бабусі продати будинок в селі, скласти наші гроші і їх з продажу будинку і купити будинок в місті. Власниками записати її і мого чоловіка. Так і вони будуть під наглядом і дітей не потрібно вивозити з міста. Бабусі ця ідея не сподобалася, вона категорично відмовилася.
Ми з чоловіком все ж купили будинок, але в ньому потрібно робити внутрішню обробку (на що вистачило коштів) і тоді бабуся вирішила так, що коли ми зробимо ремонт і переїдемо в свій будинок, то ми повинні їх з цим дідом забрати до себе. І їм потрібно дві кімнати, а діти можуть жити і в одній. А коли їх не стане, я зможу продати той будинок.
І тут мене накрило. Я їй відмовила прямо так і сказавши, що я не хочу щоб мій чоловік не покладав рук, щоб їх утримувати, що вона думає тільки про себе.
Зараз трохи кішки шкребуть на душі, що я погано поступила. Але чому я повинна підлаштовувати своє життя і дитинство своїх дітей заради людини, яка все моє життя навіть не згадувала про мене. За все життя ні листа, ні дзвіночка, ні подарунка. Аліменти мама теж не отримувала. Вона згадала про мене, коли залишилася одна на старості років.
Зараз вона навіть не дзвонить. Я знову їй стала не потрібна. Мене дуже бентежить наявність взагалі сторонньої людини, адже бабуся планувала переїхати до нас не одна, а з своїм чоловіком. Чи я все-таки неправильно вчинила?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
