І як так тільки можна, не розумію.
Моїй дочці Лізі 2 роки. На сімейній нараді було вирішено влітку поїхати на море. За матеріалами
Справа в тому, що мій чоловік взимку захворів, одужував він довго і важко, лікарі радили: треба якщо не в санаторій, то хоча б на море.
-Ви що, – замахала руками свекруха, – тягти на південь таку малявку, – їдьте самі, а Лізоньку залиште мені. Вона вже велика дівчинка, я посиджу.
Сказавши мамі чоловіка величезне спасибі, ми зайнялися пошуками санаторію, в якому нам би надали такі послуги. Купили по інтернету, оплатили, квитки на літак взяли.
Моя мама працює, відпустка належить їй взимку, так що люб’язна пропозиція свекрухи була дуже вчасною і корисною.
Грошей, звичайно, в обріз. А послуги там не з дешевих. Але, ми ж без дитини їдемо, прикинули, що нам вистачить.
До вильоту залишалося два дні. Дочка примудрилася буквально напередодні застудитися, температури не було, але дівчинка була млява і з нежиттю. Купивши все необхідне, ми пішли всією сім’єю до свекрухи в гості, домовитися, деякі дрібнички закинути.
Мама чоловіка зустріла нас привітно, Лізу по голівці погладила і все щебетала про погоду і ціни в магазині.
-Мамо, давай домовимося, – сказав чоловік, перериваючи цей потік, – ми завтра ввечері Лізу остаточно до тебе приведемо, ми їдемо на 15 днів, а речі ми вже принесли майже всі.
-Які речі? – свекруха зробила нерозуміючий вираз обличчя, – Куди ви Лізу завтра ввечері приведете?
Пояснюємо, що їдемо на море, домовлялися ж, що Ліза 2 тижні залишиться у неї.
-Я не можу, – каже мама чоловіка, – у мене плани змінилися. І не хлопайте очима. Хіба мало, що я обіцяла. Я доросла людина, можу і змінити рішення.
Чоловік розлютився, якщо плани змінилися, то чому нам раніше про це ніхто не повідомив?
-Я не зобов’язана сидіти з вашою дитиною, – свекруха не відчувала за собою ніякої провини, – у дівчинки є батьки. Так мені все одно на ваші обставини і не збираюся я нікому давати звіт і заздалегідь повідомляти про свої плани.
Чоловік взяв мене за руку і потягнув за собою.
Свекруха подзвонила через годину:
-Я все придумала, – повідомила вона, – нехай їде син, йому лікуватися треба, а ти з дочкою можеш і вдома посидіти, без моря обійдешся.
Я кинула трубку, ще не вистачало мені тепер знущання слухати. І потім, ось як хочете, а я роздільного відпочинку чоловіка і дружини не розумію! Нас мама моя виручила: пояснила начальниці ситуацію, взяла 2 тижні за свій рахунок, Лізу ми залишили у неї.
Ми з’їздили, чоловік пройшов курс лікування, відпочили, побули вдвох, а по поверненню я побачила у зовиці в соцмережі фотографії: вона, свекруха і син сестри чоловіка на морі!
-Так, – з викликом сказала свекруха, – Марина оплатила мені дорогу і проживання на півдні, щоб я там могла дати їй свободу і сидіти з онуком! Якби ви не поскупилися, я б з вами поїхала і там з Лізою побула.
Напевно те, що вона сама говорила про шкоду зміни клімату для своєї 2-х річної внучки і відмовляла нас від поїздки з дитиною, вилетіло з її голови.
Та й хто так робить? Сказала б відразу, що хоче на море поїхати з дочкою, ми б не металися в такому авралі. Адже не напередодні ж вона дізналася про те, що не залишить внучку у себе!
Тепер ми уникаємо спілкування з мамою чоловіка, а вона періодично дзвонить і звинувачує нас в егоїзмі:
-Я повинна була залишитися без поїздки, заради вас? Ви невдячні! Ось дочка мене любить, вона мене на море взяла.
Я все розумію, свекрусі теж хотілося на море, але можна ж було якось по-іншому все це зробити. Не хочу з нею спілкуватися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
