Ще до мого весілля батьки подарували мені однокімнатну квартиру, це все, на що у них вистачило грошей. Але я і такому подарунку була щиро рада, адже не кожному щастить починати сімейне життя у власному житлі.
Коли я вийшла заміж за Руслана, то вважала себе найщасливішою жінкою на землі. Він був красивий, розумний, уважний до мене, то ж я просто літала від щастя. Про матеріальне я тоді якось не думала, адже у мене була своя квартира, до того ж, ми обоє працювали, так що гроші у нас були.
Батьки Руслана жили у двокімнатній квартирі, але будували собі будинок за містом. Через брак грошей будівництво затягнулося на багато років.
Свекри мріяли, що на пенсії переїдуть у свій власний дім, але їхнім мріям не судилося збутися, принаймні, батьковим…
Будинок був ще недобудований, коли свекра раптово не стало. Звичайно, це на деякий час призупинило будівництво.
Через якийсь час, оговтавшись, свекруха вирішила продовжити будівництво будинку. Щоправда, грошей було замало для цього.
Тоді вона вирішила продати свою квартиру у місті, а гроші вкласти у будівництво будинку. Так вона й зробила. Жити вона стала поки що на орендованій квартирі.
За розрахунками, грошей від продажу квартири мало вистачити на те, щоб усе закінчити в будинку. Ми з Русланом були проти цього, але свекруха нікого не хотіла слухати.
Спершу все було нормально. Але потім все пішло за планом. Під час будівництва з’ясувалося, що грошей не вистачить – виявляється, буде багато додаткових витрат. Адже треба і газ підвести, і ділянку обгородити і ще багато чого.
Я запропонувала свекрусі продати будинок та купити собі квартиру, але вона мене не послухалася.
Мама чоловіка стала вмовляти нас, щоб ми продали мою квартиру, гроші вклали в будинок, а вона за це перепише його на нас.
– У вас дітки скоро підуть, їм простір потрібен. А в будинку з подвір’ячком, все ж, місця більше, ніж в малесенькій квартирці, – стала переконувати нас свекруха.
Я не можу пояснити, про що я думала, коли погодилася продати свою квартиру. Можливо, свою роль зіграв той факт, що я чекала дитину, і справді подумала, що малюку буде краще за містом.
Ми продали квартиру, і вже за кілька місяців переїхали в будинок. Нам виділили окрему кухню і окремий санвузол, що мені дуже сподобалося.
Все було б добре, якби одного разу я випадково не натрапила на документи. Я прибирала, а свекруха їх залишила на видному місці.
З паперів я зрозуміла, що єдиною власницею будинку є моя свекруха. Ні мені, ні моєму чоловікові тут нічого не належить, хоча домовленість у нас була зовсім іншою.
Я не втрималася, і висловила все свекрусі, а вона відповіла, що нічого страшного вона тут не бачить, адже Руслан у неї єдиний син, і рано чи пізно все йому дістанеться.
А я так не думаю! Свекруха ще доволі молода жінка, а якщо вона надумає заміж виходити?
Дуже шкодую, що погодилася на цю авантюру. Тепер просто не знаю, що робити? Залишається сподіватися, що все буде так, як каже свекруха, але ж життя таке непередбачуване…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
