Свого майбутнього чоловіка Данила я зустріла у друзів на весіллі. Ми відразу почали зустрічатися, і через рік ми одружилися. Я хвилювалася, як у мене складуться стосунки з його матір’ю. Але свекруха прийняла мене добре, а ось його сестра Валентина, мене не переносила на дух. Вона нам трохи весілля не зірвала, почала говорити про мене неприємні речі, на, що мій чоловік вигнав її з весілля.
Свекруха намагалася ці кути, якось згладити, але виходило тільки гірше. А коли я чекала дитину, то Валентина взагалі мені проходу не давала, я весь час намагалася не звертати на неї увагу. Я не розуміла, чому вона так відноситься до мене, адже особисто їй я не зробила нічого поганого.
І тут сусідка свекрухи, одна «добра жінка», допомогла мені зрозуміти, чому все так відбувається, сказала, що мій чоловік не рідний в цій сім’ї. У них не було довго дітей, свекруха лікувалася, але лікарі сказали, що дітей у них не буде, ось вони і всиновили Данила, а через п’ять років, моя свекруха народила дочку.
Валентині все діставалося дуже легко в житті, і дівчинка звикла, що все повинно належати їй одній, а тут з’являюся я. Я почала розмовляти з чоловіком і він мені зізнався, що його сестра в нього закохана ще зі шкільної лави, що він знає, що він не рідний син. А коли він одружився, то Валентина зовсім втратила розум, тому і у неї таке ставлення до мене.
Після почутого, я пішла до свекрухи і все їй розповіла, вона заплакала і сказала, що знала про все, але мовчала, тому, що дочка сказала їй, що якщо свекруха щось буде говорити, то, вона піде з дому, а вона не могла цього допустити, вона ж мама.
Знаходитися під одним дахом з Валентиною ми більше не могли. Ми з чоловіком зняли квартиру, і пішли від свекрухи. Валентина намагалася кілька разів прийти до нас в гості, але ні я, ні чоловік її навіть на поріг не пускаємо.
Свекруха у обожнювала онуку, а свекор, дізнавшись про все, сказав, що у нього одна дитина, це син, а дочка, якщо негайно не змінить своєї поведінки, то нехай іде з дому. Чесно скажу, я навіть не очікувала такого повороту, я думала, що батько чоловіка поговорить з дочкою і на цьому все закінчиться, але вони вирішили нас підтримати.
Зараз я з чоловіком і сином живемо у батьків чоловіка. Валентина поїхала, і ніхто не знає, де вона. Дуже сподіваюся, що у неї все добре. Головне, що вона залишила нас у спокої.
Фото ілюстративне – ispovedi.
