Мене виховала бабуся, за що я їй зараз дуже вдячна. А от до батьків, на жаль, у мене немає таких теплих родинних почуттів.
Мій батько поїхав у відрядження і після цього зник, ми його більше і не бачили, а мама залишила мене на бабусю, бо сама займатися моїм вихованням не хотіла – вона вирішила влаштовувати своє особисте життя.
В той день батько зібрався у чергове відрядження. Мама йому допомагала збиратися і чекала його якнайшвидшого повернення.
Що трапилося, невідомо, але додому тато так і не повернувся. Мама, не довго думаючи, відвезла мене до бабусі і сама кудись поїхала.
Спочатку я за ними дуже сумувала, а потім звикла. Та й бабуся мене дуже любила, мені у неї було дуже добре.
Я дуже вдячна їй за те, що вона не побоялася відповідальності і взяла мене до себе.
Незважаючи на похилий вік, вона підтримувала мене і робила все, щоб я не відчувала себе чимось обділеною. Я бачила, як їй важко, адже всі кошти, які у неї були, вона витрачала не на себе, а на мене. Особливо бабуся вкладалася в моє навчання, хотіла, щоб я вивчилася.
Після школи я поступила в університет, а після його закінчення знайшла гарну роботу, зараз я працюю на керівній посаді, і дуже добре заробляю. І тепер у мене є можливість допомагати бабусі.
Я зробила капітальний ремонт в її будинку, і забезпечую її усім необхідним.
Сама я живу окремо, купила собі квартиру, готуюся до весілля.
І раптом, в моєму житті знову з’явилася мати. Вона десь знайшла мій номер і почала обривати телефон. Мама казала, що нам треба терміново зустрітись.
Бачити її через стільки років у мене не було бажання, але бабуся настояла на тому, що це моя рідна мама, і добре було б зустрітися.
Я сподівалася, що вона визнала, що зробила помилку, коли кинула мене на бабусю, і хоче вибачитися, але ні.
Після нашої зустрічі залишились неприємні спогади. Вона хотіла від мене лише грошей. Вона дізналася, що я добре в житті влаштована, що у мене є гроші, тому і приїхала. У неї зараз важкі часи, і вона вважає, що я їй зобов’язана допомогти лише тому, що вона мене народила.
Під час розмови я зрозуміла, що вона давно має іншу сім’ю. Є дитина та чоловік, яким і потрібні гроші. Вона вирішила, що коли мені в житті пощастило, то я повинна дбати про родичів, яким не так пощастило, як мені.
До такого повороту я була не готова, я навіть не знала, як на це реагувати. Мама кинула мене на бабусю багато років тому, а зараз приїхала, як ні в чому не бувало. Я росла без материнського тепла, без її турботи і ласки, мріяла, що колись вона приїде і забере мене, чекала на її повернення, а вона… Та й взагалі, все, що я зараз маю, — це моя заслуга і заслуга бабусі, яка вірила в мене і підтримувала мене.
Я нагадала матері, що вона мені нічим у житті не допомогла, тож ми з нею давно чужі люди. Єдина людина, перед якою я відчувала відповідальність, це – бабуся. І все. Якби не бабуся, не знаю, що зі мною трапилося б. Вона єдина близька людина, яка не зрадила мене і стала опорою в майбутньому.
Мама тоді сказала, що я невдячна, і що вона такого від мене не сподівалася, адже її діти в другому шлюбі – то мої рідні брати і сестри.
Мама сказала, що якщо я дам їй 50 тисяч гривень, то тоді вона буде вважати, що я з нею розрахувалася.
А я щиро не розумію – за що я маю їй плати?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.