fbpx
Життєві історії
Я не хотіла розписуватися з чоловіком, поки не купила собі квартиру. Маленьку, однокімнатну, на околиці міста, але мою, власну. Тепер я впевнена у завтрашньому дні, щоб не сталося, я знаю, що мені є куди піти, не те, що колись моїй мамі – той випадок навчив мене, що завжди треба мати щось своє

В свій час мій батько кинув нас і мама разом зі мною не знала, куди їй податися. Коли я виросла, мені завжди хотілося відчувати себе захищеною і мати хоч якийсь тил. Навіть коли все добре, мені потрібні гарантії і запасні варіанти. Життя навчило, що так надійніше.

Відсутність власного житла мене дуже засмучувала. А чоловік сьогодні є, а завтра може бути все, що завгодно. Я навіть заміж не виходила, поки остаточно не переконалася, що чоловік мені дістався надійний. На це мені було потрібно 8 років стосунків.

Я вийшла заміж за свого чоловіка вже маючи спільну дворічну дитину. І «вийшла заміж» це голосно сказано – ми розписалися в РАЦСі в будній день, через майже 8 років після початку стосунків.

Я була впевнена, що чоловік буде хорошим батьком, але з шлюбом хотілося почекати. У тому числі тому, що я хотіла купити свою квартиру. Нехай маленьку, нехай не в місті, але свою. Надивившись на розлучених подруг, змушених ділити житло з колишнім чоловіком, переїхати до батьків або знімати житло, я хотіла мати запасний аеродром.

Прийти до своєї мами з дитиною і валізою – це те, чого я найменше хотіла. Вона після розлучення з татом ще раз вийшла заміж і живе у вітчима.

Я довго збирала гроші на це придбання, хоч сума була і не дуже велика. Але з виходом у декрет мої доходи сильно скоротилися, а необхідної суми все не було. Випадок допоміг набрати потрібну суму.

Дідусь залишив мені невелику спадщину, продавши її, я набрала потрібну суму. Разом з моїми заощадженнями грошей якраз вистачило на маленьку однокімнатну квартиру в передмісті.

Як це змінило моє життя? Однозначно на краще! Я перестала боятися завтрашнього дня. У будь-якій ситуації у мене є куди піти. Це відчуття хоч якогось тилу дало мені дихати вільно. У нас з чоловіком були тимчасові складнощі в стосунках і іноді я думала, що ми розійдемося.

Купівля квартири допомогла мені змінити ставлення до розриву. Це вже перестало мене так лякати і дало можливість подивитися на ситуацію з боку і легше ставитися до проблем.

Зараз ми здаємо мою квартиру і це дає нам невеликий додатковий дохід. Думаю, що в подальшому, ця квартира допоможе нам дати дітям вищу освіту.

Зараз ці гроші йдуть на оплату занять старшого сина. Я не знаю, як складеться моє сімейне життя, та й хто може це знати. Але точно знаю, що не робила для себе нічого кращого, ніж покупка квартири. Чоловік не має нічого проти, він впевнений, що ми будемо разом до глибокої старості, тому сильно цим не переймається.

Як буде – час покаже, а я щаслива, що у мене є своя квартира.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page