fbpx
Життєві історії
Я не думала, що все так обернеться. Я повернулася в розгромлену квартиру: ні чоловіка, ні дочки, ні заощаджень, тільки записка “Не шукай, ми не повернемося. Я тебе не кохаю”

З Андрієм ми прожили разом шість років, за цей час стосунки якось охололи. Чоловік став більш замкнутим, часто пропадав на роботі.

Я навіть забула, коли востаннє ми кудись разом вибиралися. І я зробила дурість, вирішила завaгiтніти, щоб знову оживити наші стосунки. Я любила чоловіка, дуже любила, і сумувала за тими часами, коли ми тільки починали жити разом.

На подив, новину про майбутнє батьківство Андрій сприйняв зі щасливою усмішкою, він схопив мене і почав кружляти по квартирі. З цього дня чоловік змінився. Він не затримувався на роботі, ходив зі мною гуляти, їздив до лікарів. Я думала, що нарешті все налагоджується. Але це була всього лише щаслива оболонка.

День пoлoгів збігся з передоднем Нового року. Ліза народилася о 23.15, бій курантів я зустріла вже щасливою мамою. Тата по телефону ми вітали вже разом, він довго слухав перше привітання дочки, а я не могла натішитися на свою красуню.

Читайте також:  Якщо мені потрібно схyднути на 7 кг за 1 тиждень, оcь що я рoблю! Весною буду як школярка!

Виписка відзначилася гарними фотографіями, де відобразили першу зустріч з Лізочкою. Бабусі і дідусі розчулені, Андрій не хотів її спускати з рук. В якусь мить я відчула себе зайвою, чоловік навіть не поцілував мене, не спитав про самопочуття.

Андрія можна було назвати чудовим батьком: він міняв підгузки, купав, вставав по першому крику, колисав. Здається, що було б молоко, він би навіть годував дочку, але доводилося її віддавати мені.

Чим далі, тим більше. Весь свій вільний час чоловік присвячував Лізі, я навіть стала ревнувати, постійно себе обсмикувала, адже він так любить нашу дочку. У рік у мене почалися проблеми з лaктацією, і ми ввели суміш.

Я не думала, що все так обернеться.

Чоловік збирався з донькою з’їздити до своєї мами, лише дві години на машині. Я обурилася, що поїхати сьогодні не зможу, була записана до лікаря, і він про це знав. Андрій погодився почекати, з важким серцем я поїхала.

А повернулася в розгромлену квартиру: видно, що збиралися в поспіху, ні чоловіка, ні дочки, ні заощаджень, тільки записка «Не шукай, ми не повернемося. Я тебе не кохаю.”

У цей момент щось всередині обірвалося, а всі пазли склалися воєдино, тільки заради доньки Андрій терпів мене поруч, а коли стала не потрібна, він викрав Лізу і втік. Ніхто не знав про плани чоловіка, його батьки прийшли в жaх від того, що сталося. Я кинула всі сили на пошуки. Минуло два роки, а біль так і не притупився. Хто говорить, що час лікує? Щодня я не опускаю руки, я шукаю свою дитину, сподіваюся і чекаю.

Related Post