Я не була здивована, коли батьки мені на весілля подарували особняк, який вони збудували спеціально для мене, а от для мого чоловіка це стало справжнім сюрпризом. До одруження ми йому про це нічого не говорили, мій тато таким чином хотів перевірити справжність його почуттів до мене. Тож відразу після весілля ми заїхали в новенький двоповерховий будинок з ремонтом і меблями. Здавалося б, що ще треба для щастя, а от мій чоловік цього не оцінив і пішов від мене

У своїх батьків я єдина дитина, тому вони все життя для мене і старалися. Сім’я у нас не бідна, мій батько багато років по заробітках мотався, тому гроші у нас завжди були.

Я не була здивована, коли батьки мені на весілля подарували особняк, який вони збудували спеціально для мене, а от для мого чоловіка це стало справжнім сюрпризом.

До одруження ми йому про це нічого не говорили, мій тато таким чином хотів перевірити справжність його почуттів до мене.

Тож відразу після весілля ми заїхали в новенький двоповерховий будинок з ремонтом і меблями. Здавалося б, що ще треба для щастя?

З мінусів хіба лише те, що наше селище знаходиться в 15-ти кілометрах від міста, і щоб добратися на роботу, треба додатковий час. Але мої батьки і про це подбали, вони купили нам машину.

Місце чудове, поряд ліс і річка, тож живи і насолоджуйся.

А мій чоловік замість того, щоб радіти, постійно ходить невдоволений. Причиною його невдоволення стала моя мама.

Йому не подобається, що теща щодня до нас приходить як до себе додому.

Ми через це вже стільки разів сварилися, що так і до розлучення недалеко. Чоловік вважає, що якщо вже батьки будинок нам подарували, то тепер ми тут господарі, і мама моя не може приїжджати до нас коли їй заманеться і робити тут все, що вона бажає.

А що моя мама таке робить? Вона ж нам допомагає! Весною приїхала, грядки посадила. А потім, само собою, приїжджала щодня, щоб їх обробляти. Що тут поганого? А коли мама у нас, то я її маю і нагодувати, і кавою пригостити.

Потім мама зібрала непоганий урожай огірків і помідорів, ми разом у нас робили закрутки.

А чоловік, замість того, щоб подякувати, лише ходив і бурчав. А потім сказав моїй мамі, що це перший і останній раз, коли вона у нас щось садила, мовляв, ми господарі, і ми самі будемо вирішувати, що нам робити. Ми травою все засіємо, зробимо такий зелений газон навколо будинку.

– Нам не потрібно все це, – заявив чоловік.

Моя мама була ошелешена:

– Як це так? Як воно може бути вам не потрібно? Ви ж розумієте, що вигідніше своє вирощувати, ніж витрачати гроші на продукти в супермаркетах? Я турбуюся в першу чергу про ваші гроші! Та й про ваше здоров’я також, бо ж це натуральні продукти.

Спочатку я мовчала, а потім заступилася за мамою, адже вона хоче як краще. Та й будинок вони з батьком нам подарували, хай би чоловік хоч цей факт оцінив!

– Я раджу тобі взагалі заспокоїтись! Ти не вклав жодної гривні у цей будинок і при цьому в тебе вистачає нахабства вказувати, що моїй мамі, яка подарувала нам цей будинок, робити в ньому? Ти довічно зобов’язаний шанувати моїх батьків і дякувати за те, що в тебе тепер є житло!

Що тут почалося! Чоловік образився, став збирати речі, сказав, що в нього є почуття власної гідності.

Я його не стала тримати, подумала, що він повернеться, нікуди він не дінеться, адже з такого добра ніхто добровільно не піде.

Та я помилася, бо минуло вже кілька місяців, а він не повертається і на примирення не йде. Каже, щоб я жила разом з своєю мамою

А я щиро не розумію, що я зробила не так? Хто з нас тут не правий?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page