– Я навіть людям соромлюся сказати, якщо чесно, та особливо сусідам, що причина проста: на дачі не ловиться інтернет, – сумно розповідає 60-річна Марина Степанівна. – Приїжджали вони в червні, коли спека була, дочка та внуки мої, на тиждень до мене. Дітям, звичайно, добре у мене там: цілий день на вулиці, пісочниця своя, гойдалки у дворі. Ягоди, зелень свіжа, чисте повітря, річка поруч, ліс, тварини. Побут я весь повністю на себе взяла, і готувала, і посуд мила. Але ні, все не те! Олена та, як зомбована, ходила-ходила по ділянці городу з телефоном, все покриття мережі ловила, і все ніяк. І ось через тиждень заявила – поїду додому, в цивілізацію.
Онуків у Марини Степанівни і її чоловіка двоє, хлопчики чотирьох і двох років, і бабуся з дідом сплять і бачать, щоб літо малюки проводили на дачі, поряд з ними. З цією метою добудували і перебудували будинок, перепланували ділянку, купу грошей вклали в це все. Дід побудував веранду, зробив перед будинком відмінну дитячий майданчик, бабуся насадила город. Треба сказати, на дачі хлопчакам дуже сподобалося.
– Річка, ліс, ми з батьком цуценя взяли, у сусіда кролики живуть, в іншої сусідки – коза з козеням! – розповідає Марини Степанівна. – Всі тридцять три задоволення для дітей.
Марина Степанівна вважає, що онукам треба жити на дачі все літо, повітрям дихати, засмагати, здоров’я набиратися.
– Невідомо, що восени буде, он знову кажуть, що всі вдома осінь сидітимемо, треба зміцнювати імунітет свій. Ні, взяла і відвезла хлопчаків в місто! Вони їхати звідси не хотіли, плакали!
Дочка Олена зараз не працює, сидить з дітьми, і в місті її не тримає зовсім нічого. Чоловік її і батько хлопців якраз до пізнього вечора на роботі. Тому він теж тільки за те, щоб дружина з дітьми пожила з батьками на дачі, а він би приїжджав до сім’ї на вихідні з продуктами і смаколиками.
Проблема тільки в Олені – вона єдина з усіх не хоче жити за містом, пояснюючи всім, що не фанат цих сільських радощів, і в місті в своїй квартирі відчуває себе набагато краще, ніж на природі і свіжому повітрі.
– У місті зараз краса: народу мало, не жарко, не холодно. Гуляти прекрасно можна в міських парках, на дитячих майданчиках, які не рівня дідовому саду, якщо вже бути відвертою. До того ж кругом цивілізація, а не дачне селище.
– А у нас що, чи не цивілізація, чи що? – ображається Марина Степанівна. – Ми в цьому році все облаштували, і з водою проблему вирішили, водонагрівач поставили, мийся – не хочу. Туалет нормальний, біо. Плитка електрична, мультиварка, холодильник – все на кухні є. Та й не готує дочка, я в основному цим займаюся. Єдине, чого тут немає – це інтернету. Ну так що, через це треба маринувати дітей в місті, в однокімнатній квартирі на тринадцятому поверсі, влітку? Я їй так і сказала – Олено, ти егоїстка. Думаєш тільки про себе!
– Так, може, є тоді сенс взяти онуків без дочки? Спочатку хоч на пару днів, а потім, якщо все нормально пройде, і на «довше»?
– Ну ні! – відмахується Марина Степанівна. – Це їй сильно жирно буде! Вона, значить, дітей віддасть і буде в місті в інтернет свій дивитися з ранку до ночі, а ми з дідом тут з двома малюками скакати? Якось це неправильно, я вважаю. Ні, якби дочка працювала, я б ні слова не сказала. А так. Ні. Діти маленькі, відповідальність велика, навіщо нам це? Нехай вона сама за ними дивиться.
Так діти тепер сидять в місті, донька в інтернеті, а дідусь з бабусею сумують, що стільки сил та грошей потрачено і все марно.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
