fbpx
Життєві історії
Я намагалася якнайкраще прийняти у себе майбутню невістку. Але дівчина відразу показала свій характер – заявила, що весілля у вересні, але мене вони там бачити не хочуть, навіть з квітами до РАЦСу мені приходити не варто. Тепер я розумію, звідки беруться погані свекрухи

Олексій у нас з чоловіком єдиний син. Ми намагалися дати йому все необхідне, його в усьому підтримувати. Давали йому свободу вибору, син сам вибрав собі професію та навчальний заклад, сам вибирав собі квартиру і відмовився від нашої допомоги в її покупці. Оформив кредит і запевнив, що сам буде його виплачувати.

Я спочатку засмутилася, у нас була можливість допомогти. А потім зрозуміла, що син – справжній чоловік. І в вибір дівчат ми теж не втручалися. Були впевнені, що син вибере гідну дружину.

Раніше Олексій не приводив ніколи нікого знайомитися. Говорив, що призведе лише свою майбутню дружину. Тому, коли пролунав дзвінок і пропозиція приїхати в гості з дівчиною, я була, м’яко сказати, схвильована. Два дня підготовки, на кілька раз виправлене меню.

Я навіть дзвонила синові і уточнювала деякі моменти. Вони ж зараз то на правильному харчуванні, прокручувала в голові варіанти про що варто говорити, про що ні, щоб не образити або не поставити в незручне становище.

Пам’ятаю себе вперше в будинку свекрухи, думала, у мене аналізи візьмуть. Суцільний детектор брехні. Питання відповідь. Чоловік же був абсолютно незворушний.

І ось дзвінок у двері. Я, посміхаючись, відкриваю двері. Вона сміливо увійшла: – Христина.

Я розгубилася, вона явно старше (пізніше з’ясувалося, що на 7 років), повненька і якось дивно одягнена несучасно чи що, чорні штани в спеку, стоптані балетки, які вона тут же скинула і пройшла босоніж, хоча я запропонувала тапочки.

Заспокоюючи себе, що зовнішність не головне, ми пройшли до вітальні. Мій настрій не лізти відразу з питаннями і не знадобився. Христина сама розповідала про себе: була заміжня, дітей немає, освіта – будівельний технікум, працює адміністратором в перукарні. Хоча я уявляла працівників салонів краси дещо іншими, хоча б з доглянутими волоссям і з манікюром.

Я сиділа за столом і шукала щось хороше, воно напевно є, вона просто хвилюється, заспокоювала я себе. А потім Христина стала говорити про те, як вона бачить наше з нею спілкування, вона явно розставляла межі:

– З минулою свекрухою мені пощастило, вона жила в іншому місті і бачила я її всього кілька разів, – засміялася вона.

Такий жарт, але з інформацією: бачити б вас рідше. Я намагалася змінити тему: – Куди плануєте цього літа поїхати?

Син почав щось говорити, але Христина перебила:

– А Ви?

– Ми в Одесу хотіли в вересні. Там в цей час року дуже гарно, вже не так жарко. Може з нами? – запитала я.

– Ні, у нас інші плани. Ми думали одружитися у вересні, – посміхнулася вона.

– Ну так і ми відпустку перенесемо, раз так, – посміхнулася я, подивившись на чоловіка. Якщо до цього він незворушно їв салат, то ця новина зацікавила і його.

Христина як ні в чому не бувало, продовжувала:

– Ні, ні, ми не будемо влаштовувати весілля, просто розпишемось. Ніяких гостей.

– Так, великі весілля зараз і не влаштовують, але РАЦС, вечеря в ресторані, подорож? – уточнила я.

– Ми удвох, – відрізала Христина.

Я не витримала: – Я навіть в РАЦС з квітами не зможу прийти до єдиного сина?

– А навіщо? – з викликом Христина дивилася на мене Олексій розумів, що це мене зачепило:

– Ми ще тільки плануємо, нічого не вирішили.

– Вирішили. Я не хочу бути весільною лялькою.

Чоловік вирішив кардинально змінити тему:

– А приїжджайте в вихідні на дачу. Відпочинете.

– Ой ні, дача – не моє. У дитинстві напрацювалась на городі. Всі вихідні подружки гуляти, я працювати, – зітхнула вона.

– Але у нас не треба працювати, я сама грядки не люблю. У нас досить нетипова дача, просто будиночок за містом. Олексій там часто відпочиває з друзями, – заспокоїла її я.

– Усі так кажуть, а потім прополка, урожай, заготовки, – посміхнулася вона.

Я стала внутрішньо дратуватися. Уже не було де шукати щось хороше. Людина явно провокувала мене.

Закривши за гостями двері, я зрозуміла звідки беруться погані свекрухи. Те, чого я завжди боялася, сталося. Мені вона не подобається і ніколи вже не сподобається, а лицемірити я не вмію.

Фото ілюстративне – hydroone.

You cannot copy content of this page